Карл Бернгард фон Штюльпнагель (; 1 квітня 1794, Альтмеркіше-Віше — 28 вересня 1875, БерлінWerner von Kieckebusch: Geschichte des Geschlechts v. Stülpnagel. Verlag Die Wehrmacht, Berlin 1938. S. 118.) — німецький воєначальник, генерал-лейтенант Прусської армії.

Біографія Його батьками були Александер Фердинанд фон Штюльпнагель (1766–1809) та його дружина Доротея Елізабет, уроджена Шульце. Їхні діти були узаконені 7 квітня 1803 року. Його батько був відставним першим лейтенантом Кірасирського полку «фон Борстелль», капітаном дамби в регіоні Прігніц та власником маєтку Фалькенберг.

Штюльпнагель навчався в Бранденбурзькій лицарській академії та, напередодні Визвольних війн, 20 лютого 1813 року вступив до лав добровольчих стрільців Бранденбурзького гусарського полку Прусської армії. Під час війни він брав участь у битвах під Кацбахом, Лейпцигом, Шато-Тьєррі, Лаоном, Ліньї, Бель-Альянсом, а також у битвах під Левенбергом, Ла-Шоссе, Клеєм, Версалем, а також брав участь у переправі під Вартенбургом. В Клеї Штюльпнагель був поранений у ногу. 10 січня 1814 року він став фенріхом портупеї, а 8 березня 1814 року вступив до Ельбського кавалерійського полку Ландверу в званні другого лейтенанта.

Після війни, 18 березня 1816 року, його було призначено до Королівського драгунського полку, а 14 квітня 1819 року переведено до 1-го гвардійського уланського полку. До середини квітня 1833 року Штюльпнагель дослужився до звання ротмістра та командира ескадрону. 23 квітня 1842 року його було підвищено до майора, а 13 листопада 1845 року він став кадровим штабним офіцером 7-го кірасирського полку. 14 жовтня 1848 року його було призначено командиром 7-го уланського полку, і на цій посаді Штюльпнагель дослужився до звання оберста до початку грудня 1851 року. 25 вересня 1855 року він став командиром 12-ї кавалерійської бригади. 15 листопада 1855 року його було призначено до штабу 7-го уланського полку. 15 жовтня 1855 року його було підвищено до генерал-майора, а 17 травня 1859 року він вийшов у відставку з пенсією в званні генерал-лейтенанта запасу.

Сім'я 15 жовтня 1823 року одружився в Штендалі з Елеонорою «Лауреттою» Геленою Теофілою Оттілією Іпполітою фон Бісмарк (1805–1876), дочкою урядового президента і почесного громадянина Магдебурга Лефіна Фрідріха фон Бісмарка та його дружини Шарлоти, уродженої фон Раух.

В пари народились 5 дітей:

Гелена Шарлотта Елеонора (1825–1911) — в 1854 році вийшла заміж за урядового президента Роберта Пріттвіца унд Гаффрона (1806–1889). Бернгард Генріх Фердинанд (1827–1870) — оберстлейтенант, одружився з Кларою Вільгельміною фон Бісмарк (1831). Загинув у бою під час Французько-прусської війни. Альберт Вільгельм Іпполіт (1828–1870) — майор піхотного полку №175. Гедвіг Кароліна Клавдія (1832) Герман Фрідріх Карл (1839–1912) — генерал-лейтенант. В 1877 році одружився з баронесою Луїзою Софі Альбертіною Анною фон дер Танн (1856–1907), дочкою баварського генерала піхоти барона Людвіга фон дер Танна.

Нагороди Отримав численні нагороди, среед яких:

Залізний хрест 2-го класу Хрест «За вислугу років» (Пруссія) (25 років)

Примітки

Література

Kurt von Priesdorff: Soldatisches Führertum. Band 6, Hanseatische Verlagsanstalt Hamburg, o. O. [Hamburg], o. J. , DNB 367632810, S. 372, Nr. 1999. Gothaisches genealogisches Taschenbuch der adeligen Häuser 1905. Sechster Jahrgang, Justus Perthes, Gotha 1904, S. 786.