Фрідріх Густав фон Флатов (; 29 листопада 1820, Мезеріц — 9 вересня 1892, Берлін) — німецький штабний офіцер і воєначальник, генерал піхоти Прусської армії.

Життя Він був сином гауптмана у відставці Фрідріха Августа Вільгельма фон Флатова (1786–1841) та його дружини Анни Ернестіни Генрієтти Фрідеріки, уродженої Меллер (1792–1852).

З 1 жовтня 1833 року Флатов навчався в Реальній гімназії у своєму рідному місті та 1 березня 1838 року вступив до 18-го піхотного полку Прусської армії в Позені як мушкетер. Там 25 вересня 1838 року його було підвищено до другого лейтенанта. Флатов навчався в Загальній військовій школі з 1 жовтня 1844 року по 25 вересня 1847 року, яку закінчив з відзнакою. У квітні/травні наступного року він разом зі своїм полком брав участь у придушенні революційних заворушень у провінції Позен. Після двомісячного призначення на стрілецьку фабрику Земмерда, 7 листопада 1848 року Флатова було переведено до Берлінської кадетської академії, де він працював інструктором до 29 червня 1859 року. Тимчасово отримавши звання гауптмана, він повернувся до свого початкового полку та прийняв командування 10-ю ротою в Котбусі. Після підвищення до майора, 5 липня 1862 року Флатова було переведено до Генерального штабу 4-го армійського корпусу. 14 квітня 1863 року його було призначено директором Потсдамської військової школи, де він також значився у Генштабі армії.

10 червня 1866 року, під час війни проти Австрії, Флатова було відряджено до Генерального командування в Саксонії та він брав участь у битві під Кеніггрецем. Після укладення мирного договору він повернувся на посаду директора Військової школи 12 вересня 1866 року, 20 вересня 1866 року був підвищений до оберстлейтенанта. З 12 січня 1867 по 10 січня 1868 року він обіймав посаду директора Кассельської військової школи. Після цього Флатов недовго командував батальйоном у 6-му Вестфальському піхотному полку № 55, перш ніж 7 липня 1868 року був призначений командиром 3-го Бранденбурзького піхотного полку №20 у Віттенберзі. 14 липня 1868 року його було призначено командиром полку, а 23 липня 1868 року наказом від 3 липня 1868 року він був підвищений до оберста.

На цій посаді Флатов брав участь у битвах при Шпіхерні, Віонвілі, Гравелотті та облозі Меца під час Французько-прусської війни 1870/71 років. Після поранення командира 11-ї піхотної бригади Луїса фон Ротмалера, Флатов прийняв командування цією бригадою під час битви при Ле-Мані. 3 липня 1872 року він залишив командування полком, був переведений до офіцерського корпусу армії та відряджений до Вюртемберга. В Ульмі Флатов отримав командування 53-ю піхотною бригадою та 22 березня 1873 року отримав звання генерал-майора. Звільнений від цього командування, він повернувся до Пруссії 15 грудня 1877 року, де його призначили директором Військової академії.

11 червня 1879 року його було підвищено до генерал-лейтенанта. У 1880 році Флатов також виконував обов'язки арбітра під час масштабних маневрів між Гвардійським корпусом та 3-м армійським корпусом і кілька разів був членом Комісії Військової академії. 7 вересня 1886 року Флатову було присвоєно звання генерала піхоти запасу та внесено до резервного списку з законною пенсією. Він відмовився від посади директора Військової академії на користь генерал-лейтенанта Артура фон Латтре і вийшов у відставку.

Останні роки він провів у Вісбадені, а потім у Фрайбурзі-ім-Брайсгау до смерті дружини. Його поховали 12 вересня 1892 року на цвинтарі Інваліденфрідгоф у Берліні, де в 1924 році також був похований його син Ганс.Militär-Wochenblatt. Nr. 14 vom 16. Februar 1878. S. 231. Жодна з обох могил не збереглася.Laurenz Demps: Zwischen Mars und Minerva. Wegweiser über den Invalidenfriedhof. Ein Verzeichnis der auf dem Invalidenfriedhof zu Berlin noch vorhandenen Grabdenkmale. Berlin: Verlag für Bauwesen, 1998, ISBN 3-345-00659-6.

Сім'я 3 лютого 1848 року Флатов одружився в Берліні з вдовою Шарлоттою Альбертіною Бек, уродженою Вольтерсдорфф (1816–1887), дочкою пастора Фрідріха Вольтерсдорффа. У подружжя народились 3 дітей:

Марі (2 серпня 1849, Берлін) Фрідріх Альберт Ганс (1852–1924) — також прусський генерал піхоти і директор Військової академії. Елізабет (23 лютого 1854, Берлін)

Нагороди

Хрест «За вислугу років» (Пруссія) (25 років) Орден Корони (Пруссія) 3-го класу з мечами (20 вересня 1866) Залізний хрест 2-го і 1-го класу Pour le Mérite (28 лютого 1871) Орден Фрідріха (Вюртемберг), великий хрест Орден Меча, великий хрест (Шведсько-норвезька унія)Militär-Wochenblatt. Nr. 86 vom 22. Oktober 1879. S. 1498. Орден Червоного орла 1-го класу з дубовим листям Орден Альберта (Саксонія), великий хрестMilitär-Wochenblatt. Nr. 45 vom 29. Mai 1886. S. 904.

Примітки

Література

Kurt von Priesdorff: Soldatisches Führertum. Band 8, Hanseatische Verlagsanstalt Hamburg, o. O. [Hamburg], o. J. , DNB 367632837, S. 346–348, Nr. 2639. Flatow, Friedrich von. In: Militär-Wochenblatt. Nr. 19 vom 29. Februar 1888. S. 401–404.