Карл Густав Альфред Вільгельм фон Дерінг (; 3 вересня 1819, Кенігсберг — 16 серпня 1870, Вйонвіль) — німецький воєначальник, генерал-майор Прусської армії.

Біографія Дерінг був сином майбутнього прусського генерал-лейтенанта Карла Августа Генріха Вільгельма фон Дерінга (1791–1866) та його дружини Емми Гертруди Маріанни, уродженої баронеси фон Будденброк (1800–1820).

Дерінг вступив до кадетської підготовчої школи в Потсдамі у віці 11 років у 1830 році, а в листопаді 1833 року перевівся до головної кадетської школи в Берліні. У 1836 році його було призначено до 1-го гвардійського гренадерського полку Прусської армії в Берліні в званні другого лейтенанта. З 1842 по 1844 рік він був призначений до 1-ї артилерійської бригади в Данцигу. На початку жовтня 1846 року його було відряджено до Загальновійськової школи в Берліні. Під час відпустки в 1847 році він недовго служив у 1-му лейб-гусарському полку № 1 у Розенберзі. Через заворушення в Берліні (Березнева революція 1848 року) Загальновійськову школу було закрито в 1848 році, а офіцерів, відряджених туди, було відкликано до своїх частин. Дерінг брав участь у вуличних боях у Берліні в березні 1848 року. Він належав до фузилерського батальйону, який захищав палац і звідти просував свої роти в різних напрямках. Раніше він був серед тих офіцерів, яким було надано відпустку на прохання принца Фрідріха Шлезвіг-Гольштейн-Зондербург-Августенбурзького для боротьби проти данців у складі Шлезвіг-Гольштейнської армії. У 1848 році він служив ад'ютантом роти в 10-му піхотному батальйоні Шлезвіг-Гольштейна, де брав участь у атаці на Міссунде (23 квітня 1848 року) та облозі Фредеріції (травень – червень 1849). У 1849 році його було підвищено до першого лейтенанта, і він служив у батальйоні ландверу Гольштейнської гвардії.

У 1850 році він повернувся до Пруссії, а в листопаді продовжив навчання в Загальновійськовій школі в Берліні. З лютого 1851 року він послідовно служив ад'ютантом у Верховному командуванні Гвардійського корпусу, 2-го та 4-го армійського корпусу. У 1852 році його було підвищено до гауптмана. З 1854 року він командував ротою в Гвардійському гренадерському полку. Його самостійне командування військами принесло йому широке визнання та призвело до переведення до Генерального штабу. У 1858 році він перейшов до Генштабу 3-ї дивізії в Штеттіні, якою в 1859 році командував принц Фрідріх Карл Прусський. Співпраця та стосунки між двома чоловіками виявилися дуже продуктивними. У серпні 1860 року Дерінга було призначено директором Військової школи в Потсдамі — посаду, яку він обіймав до весни 1863 року. Після підвищення до підполковника в 1863 році Дерінг прийняв командування батальйоном 5-го Вестфальського піхотного полку № 53 у Мюнстері. Під час війни проти Данії він відзначився у квітні 1864 року під час штурму укріплень Діббьоля. У червні 1864 року його було переведено до Генштабу в Берліні на посаду начальника відділу. У 1865 році його було підвищено до оберста та відряджено до Санкт-Петербурга для участі у великих маневрах російських військ.

Під час війни проти Австрії він з березня 1866 року очолював новостворену розвідувальну службу, що базувалася у складі Генштабу. Остання особиста спроба відмовити Ганноверське королівство від війни проти Пруссії зазнала невдачі. 26 червня він зустрівся з королем Георгом V у Лангензальці, але нічого не домігся. Дерінг пізніше розповідав про свою коротку аудієнцію з Георгом V: «Я розпочав розмову з того, що висловив глибокий жаль з приводу того, що, як я вже дізнався від лейтенанта фон Бросігке, Його Величність не був схильний до жодних домовленостей, придатних для запобігання кровопролиття, але, незважаючи на малі перспективи успіху, я відчував себе зобов'язаним самостійно спробувати переконати Його Величність прийняти пропозиції, які я представив. На запитання короля: "Від кого ви отримали своє доручення?" я відповів: "Від Його Величності Короля Пруссії", а на запитання: "Від самого короля?" – "Через міністра-президента, графа фон Бісмарка". Після цього король запитав: "Чого хоче ця людина?", що спонукало мене сказати: "Перш за все, я повинен смиренно просити… щоб Ваша Величність врахувала, що ви говорите про прусського міністра, і відповідно до цього вибирала свої вислови!" Тоді король сказав: "Ну, всі ми люди", і попросив мене повідомити про мою місію». Під час просування до Богемії він служив начальником відділення Генштабу у Великій штаб-квартирі Мольтке та брав участь у битві під Кеніггрецем 3 липня 1866 року. Після укладення мирного договору його було призначено командиром 3-го гренадерського полку гвардії королеви Єлизавети в Дрездені, який на той час входив до складу прусського гарнізону. Після укладення мирного договору його було призначено командиром 3-го гренадерського полку королеви Єлизавети Гвардії в Дрездені, до прусського гарнізону якого він тоді належав, і у травні 1867 року він повернувся до гарнізону мирного часу в Бреслау.

З початком війни проти Франції 14 липня 1870 року він отримав командування 9-ю піхотною бригадою, що входила до складу 5-ї дивізії під командуванням генерал-лейтенанта фон Штюльпнагеля. У 1870 році його було підвищено до генерал-майора. 6 серпня, під час битви при Шпіхерні, він усвідомив небезпечне становище 14-ї дивізії під командуванням генерала фон Камеке. Взявши на себе ініціативу, він очолив свою бригаду для надання термінової допомоги проти правого крила Франції та відіграв значну роль в успіху того дня. 16 серпня, коли 3-й армійський корпус під командуванням генерал-лейтенанта фон Альвенслебена розпочав битву при Марс-ла-Турі, 9-та піхотна бригада зазнала важких втрат від французького оборонного вогню під час наступу на Віонвіль. Близько полудня, коли Дерінг розгорнув свою бригаду на плато між Резонвілем та Віонвілем, його вразила куля з гвинтівки в живіт, і він помер на полі бою. Генерал фон Альвенслебен оплакував смерть Дерінга як втрату не лише для корпусу, а й для всієї армії, а генерал фон Штюльпнагель неодноразово висловлював своє прагнення до присутності Дерінга під час складних ситуацій на пізніших етапах кампанії.

Останки Дерінга були перевезені до маєтку Дона Фінкенштайн у Західній Пруссії та поховані на сільському церковному подвір’ї на краю дубового гаю за участю великої кількості місцевих мешканців.

Сім'я В 1852 році одружився в замку Фінкенштайн з Амалією цу Дона-Шлобіттен (31 січня 1828 — 19 грудня 1897), дочкою оберстлейтенанта Александера Фабіана цу Дона-ШЛобіттена. В пари народились 4 дітей:

Теофіла Емма Адель (22 березня 1854 — 22 квітня 1929) — диякониса. Теофіла Агнес Адель Емма (11 травня 1856 — 12 травня 1907) Теофіла Емма Марі (9 січня 1858) Вільгельм Герман (19 червня 1859 — 5 жовтня 1921) — власник маєтку Арнім.

Нагороди Отримав численні нагороди, серед яких:

Хрест «За вислугу років» (Пруссія) (25 років) Pour le Mérite

Примітки

Література

Kurt von Priesdorff: Soldatisches Führertum. Band 8, Hanseatische Verlagsanstalt Hamburg, o. O. [Hamburg], o. J. , DNB 367632837, S. 212–215, Nr. 2567. Gothaisches Genealogisches Taschenbuch der Briefadeligen Häuser. 1909. Dritter Jahrgang, Justus Perthes Verlag, Gotha 1909, S. 146–147. Bernhard von Poten: Döring, Wilhelm von. In: Allgemeine Deutsche Biographie (ADB). Band 48, Duncker & Humblot, Leipzig 1904, S. 32 f. Thilo Krieg: Wilhelm von Doering, königlich preussischer Generalmajor, ein Lebens- und Charakterbild. E.S. Mittler & Sohn, Berlin 1898. Constantin von Altrock: Geschichte des Königin Elisabeth Garde-Grenadier-Regiments Nr.3, Von seiner Stiftung 1859 bis zum Jahre 1896. E.S. Mittler & Sohn, Berlin 1897. Theodor Fontane: Der Krieg gegen Frankreich 1870-1871. Verlag der Kgl. Geh. Ober-Hofbuchdruckerei (R. v. Decker), Berlin 1871.