Герман Фрідріх Вільгельм фон Камеке (; 11 квітня 1819, Пазевальк — 6 серпня 1889, Берлін) — німецький воєначальник, генерал піхоти Прусської армії.

Біографія Він походив зі старовинного померанського дворянського роду Камеке. Він був сином пізнішого прусського генерал-лейтенанта Георга фон Камеке (1770–1837) та його дружини Генрієтти Луїзи Кароліни, уродженої Леманн (17 лютого 1795 — 20 жовтня 1878). Його брат Георг Арнольд Карл (1817–1893) також продовжив військову кар'єру, дослужившись до звання генерала піхоти, а згодом став військовим міністром.

Після навчання в гімназії в Штеттіні 1 березня 1836 року вступив до 2-ї артилерійської бригади Прусської армії. У 1843 році його перевели до Гвардійської артилерійської бригади, а з 1 квітня 1846 року він служив її ад'ютантом. У цій якості Камеке брав участь у придушенні барикадного повстання в Берліні в 1848 році. Як перший лейтенант, він був відряджений до Топографічного бюро з 1 червня 1850 по 1 лютого 1853 року. У квітні 1853 року його було підвищено до гауптмана, а з 4 листопада 1854 року він служив командиром батареї у 8-му артилерійському полку. У 1859 році він став майором, у 1864 році — оберстлейтенантом, а в 1865 році був призначений директором Об'єднаної артилерійської та інженерної школи. Однак 9 травня 1866 року його перевели командиром до Нижньосілезького польового артилерійського полку №5.

Під час Австро-прусської війни 1866 року Камеке командував резервною артилерією 5-го армійського корпусу. Він брав участь у битвах під Находом, Скаліцем, Швайншеделем та Градліцем. 20 вересня 1866 року його було підвищено до оберста, а в 1868 році призначено командиром 8-ї артилерійської бригади.

У Французько-прусській війні 1870/71 років Камеке командував артилерією 8-го армійського корпусу в битвах під Шпіхерном, Марс-ла-Туром, Гравелотом, Ам'єном та річкою Аллю, а також у битвах під Бертокуром та Бюші, а також під час облоги Перонни. 18 січня 1871 року його було підвищено до генерал-майора.

26 жовтня 1872 року Камеке отримав командування 8-ю польовою артилерійською бригадою та одночасно з 12 листопада 1872 року обіймав посаду голови Артилерійської екзаменаційної комісії. 9 червня 1874 року його було призначено інспектором 1-ї піхотної артилерійської інспекції. У цій же якості його 22 вересня 1877 року перевели до Майнца в званні генерал-лейтенанта до 2-ї піхотної артилерійської інспекції. 3 травня 1881 року Камеке був внесений до списку відставних військовослужбовців у званні генерала піхоти запасу та з встановленою законом пенсією.

Він помер неодруженим і був похований на цвинтарі Святого Матвія 9 серпня 1889 року. Камеке був Лицарем Правосуддя Ордена Святого Івана.

Нагороди

Орден Святого Йоанна (Бранденбург), лицар справедливості Хрест «За вислугу років» (Пруссія) (25 років) Орден Корони (Пруссія) 3-го класу з мечами (1866) — за заслуги в битві під Кеніггрецем. 1-го класу Залізний хрест 2-го і 1-го класу Орден Червоного орла 2-го класу Орден «За військові заслуги» (Баварія), великий командорський хрест Орден Фрідріха (Вюртемберг), великий хрест Орден Альберта (Саксонія), великий хрест

Література

Kurt von Priesdorff: Soldatisches Führertum. Band 8, Hanseatische Verlagsanstalt Hamburg, o. O. [Hamburg], o. J. , DNB 367632837, S. 233–236, Nr. 2573. Heinrich von Löbell: Löbels Jahresberichte über die Veränderung und Fortschritte im Militärwesen. XVII. Jahrgang, 1890, S. 428. Jahrbuch des Deutschen Adels. Band 2, 1898, S. 175.