Імператор Кейта́й (, кейтай тенно; 450 (?) — ) — 26-й імператор Японії, синтоїстське божество. Роки правління: 3 березня 507 — 10 березня 531Усі дати подані за європейським календарем.. На думку деяких істориків став засновником нової династіїAston, William. (1998). Nihongi, Vol. 1, pp. 393–407..
Згідно з офіційною генеалогією, був нащадком імператора Одзіна в шостому чи п’ятому поколінні. Син принца Хікосі-но Окімі та принцеси Фурі-хіме (нащадок імператора Суйніна в сьомому поколінні через його сина принца Іватсукуваке). Але оскільки оригінальні генеалогічні дерева були втрачені, точність залишається невідомою. Ця невизначеність породжує сумніви щодо генеалогії цього імператора. Багато вчених визнають його родинний зв’язок із кланом Окінага, могутньою місцевою аристократією чи далекою бічною гілкою правлячої династії, представники якої спадково керували куні Омі, де власне й народився майбутній імператор. Фурі-хіме напевніше походила з місцевої правлячої родини з куні (провінції) Косі (захід Хонсю, на узбережжі Японського моря).
Замолоду звався Оходо-но Сумерамікото, хоча у хроніках зустрічається також ім'я Хікофуто-но Мікото (). Дитиною втратив батька, після чого з матір'ю переселився до містечка Такамуку у провінції Косі но куні. Згодом завдяки підтримці родичів з материнського боку призначається куні-но міяцуко (на кшталт губернатора) Косі.
Після раптової та підозрілої смерті імператора Бурецу за ініціативи о-мурадзі Отомо но Канамури вибір упав на Оходо, якого одружили з принцесою Тасіракі, сестрою померлого імператора. В цьому прослідковується збереження матрилінійного принципу спадковості влади.
Про непевні права на трон свідчить те, що новому імператорові довелося 20 років придушувати спротив аристократичних кланів корінної куні Ямато. Невдовзі після встановлення влади над останньою у 527 році він відправив війська проти корейської держави Сілла з метою відвоювати Міману. У відповідь тхеван Попхи підбурив Іваї (можливо з кумасо) у провінції Цукусі на острові Кюсю. Невдовзі повстання поширилося на провінції Пі та Тойо. Зрештою сьогун Мононобе но Аракабі здолав Іваї, а його син за умовами миру 528 року з імператором передав йому частину своїх володінь. Цей подарунок — міяке (земля із селянами) — став особистим майном імператорської родини. Остання завдяки цьому вперше закріпилася на Кюсю. Це стало важливим чинником у консолідації Японії.
Окрім дружини-імператриці, мав 7 наложниць, які народили від нього 9 синів і 12 доньок. Спадкоємцем було призначено Магарі но Ое від наложниці Меноко-хіме, що став відомим як імператор Анкан.
Примітки
Джерела та література 『新編 日本史辞典』 (Нове видання. Словник історії Японії) / 京大日本史辞典編纂会. — 東京: 東京創元社, 1994. — P.1057—1058. 『歴代天皇全史―万世一系を彩る君臨の血脈』 (歴史群像シリーズ (69)) (Вся історія Імператорів Японії — монархічне генеалогічне дерево безперервної лінії. Серія «Історичні портрети»). — 東京: 学研, 2003. Рубель В. А. Японська цивілізація: традиційне суспільство і державність. — Київ: «Аквілон-Прес», 1997.
Посилання Список Імператорів Японії