Францішек Славський (13 травня 1916, Копичинці — †19 січня 2001, Краків) — польський філолог, мовознавець, славіст, діалектолог та етимолог; професор гуманітарних наук (1954), член Польської академії наук (1969), Польської академії мистецтв (1989), член Варшавського наукового товариства (1994), а також Австрійської та Болгарської академій наук. Автор і редактор фундаментальних праць зі слов’янського мовознавства, серед яких — «Етимологічний словник польської мови» та «Праслов’янський словник».
Біографія Ранні роки та освіта
Народився 13 травня 1916 року у Копичинцях біля Теребовлі (сучаснаТернопільська область). Середню освіту здобув у Теребовлі, після чого в 1934 році вступив до Ягеллонського університету, де студіював польську й слов’янську філологію. Його наставниками були провідні тогочасні мовознавці: Казімеж Нітч, Тадеуш Лер-Сплавінський, Мечислав Малецький та Станіслав Пігонь.
У юному віці зацікавився південнослов’янськими мовами та зосередився на болгаристиці, яку вивчав під керівництвом професорів Стефана Младенова та Стояна Романського. 1937–1939 роки провів у Софії на мовознавчому стажуванні, де сформувався як дослідник історії болгарської мови. Його Пперші наукові статті з’явилися ще до війни.
Друга світова війна та підпільна наукова діяльність На початку Другої світової війни перебував у Белграді, звідки повернувся до рідного міста і працював учителем. У 1941 році переїхав до Кракова й долучився до роботи Підпільного університету, де разом з професором Малецьким таємно викладав болгарську та російську мови.
У 1943 році в умовах конспірації захистив докторську дисертацію, опубліковану після війни під назвою «Miejsce enklityki odmiennej w dziejach języka bułgarskiego» (1946).
Академічні досягнення Після визволення Кракова, у 1945 році, став старшим асистентом Ягеллонського університету, а вже у 1946 році отримав звання доцента. Після смерті Мечислава Малецького у 1949 році очолив кафедру південнослов’янської філології. Був одним із співтворців нової кафедри слов’янської філології, де розвивав програми болгаристики, богемістики та сербохорватистики.
У 1954 році отримав звання професора, а в 1964 році — звання ординарного професора.
З 1974 по 1986 рік був директором Інституту слов'янської філології, а з 1966 по 1969 рік деканом філологічного факультету Ягеллонського університету. З 1961 по 1973 рік очолював Майстерню праслов'янського словника на кафедрі славістики (нині Інститут славістики) Польської академії наук. Професор з 1954 року, член Польської академії наук з 1969 року, член Польської академії наук і мистецтв з 1989 року, член Варшавського наукового товариства з 1994 року. Також був членом Австрійської та Болгарської академій наук. Виховав кілька поколінь польських славістів, зокрема Януша Сятковського.
У 1995 році він отримав почесний докторський ступінь Лодзького університету.
Наукова діяльність Головні напрями досліджень
Науковий доробок охоплює понад 200 праць, включно з більш ніж десятком монографій. Його інтереси охоплювали:
історію та діахронію слов'янських мов,
праслов’янську лексику й фонетику, південнослов’янське мовознавство, болгарську мову, старослов’янську мову та давні слов’янські пам’ятки, етимологію та словотвір.
Визнаний одним із найбільших слов’янських лексикологів та етимологів ХХ століття.
Основні праці
1. Етимологічний словник польської мови (Słownik etymologiczny języka polskiego, т. 1–5, A–Ł, 1952–1982) Головна праця його життя. Словник містить:
широку наукову та історичну літературу, діалектний матеріал, зіставлення зі слов’янськими мовами.
Це фундаментальна робота для польської та загальнослов’янської лексикології.
2. Праслов’янський словник (Słownik prasłowiański, т. 1–8, A–Gy, 1974–2001) Він був співавтором, редактором і автором концепції словника, а також методики реконструкції праслов'янської лексики. Проєкт продовжують наступні покоління славістів.
Інші важливі публікації
Bułgaria: dzieje i piśmiennictwo w zarysie (1947) Szyk przydawski przymiotnikowej w bułgarszczyźnie (1948) Gramatyka języka bułgarskiego (1953, перевид. 1962) Słowotwórstwo bułgarskie na tle prasłowiańskim (1963) Zarys dialektologii południowosłowiańskiej (1962) Kieszonkowy słownik bułgarsko-polski i polsko-bułgarski (1965, з С. Радєвою, перевид. 1987)
Нагороди та ордени Був нагороджений найвищими державними відзнаками Польщі та Болгарії, зокрема:
Орденом Кирила і Мефодія, Медаллю «1300 років Болгарії»
У 1995 році отримав звання почесного доктора Лодзького університету, а пізніше — Софійського університету.
Його науковий авторитет визнавали не лише дослідники, а й учні, які вважали його «легендою краківської славістики» — вимогливим, справедливим, принциповим учителем і надзвичайно працьовитим ученим.
Джерела та література
Prof. dr hab. czł. rzecz. PAN Franciszek Sławski, [w:] archiwalna baza „Ludzie nauki” portalu Nauka Polska (OPI PIB) [dostęp 2020-05-14] .