Корьо-киданська війна ( ; ) — це серія конфліктів X та XI століть між династією Корьо в Кореї та династією Ляо в Китаї, очолюваною киданами.

Корьо-киданські відносини Сілла перебувала в стані занепаду, що почався в другій половині IX століття і тривав, поки їй на зміну не прийшла династія Корьо. Цей перехід відбувся після періоду, відомого як Пізні Три Королівства, який характеризувався конфліктом між відродженими аристократіями Когурьо, Пекче та правлячою знаттю Сілли. У 926 році династія Ляо під проводом киданів завоювала Балхе, змусивши останнього наслідного принца та тих, хто вижив, тікати на південь і шукати прихистку в Корьо. Ця подія ознаменувала об'єднання двох держав-наступників КогурьоSeth, Michael J. A Concise History of Korea: From Antiquity to the Present. Rowman and Littlefield, 2024..

Правитель Теджо з Корьо радо прийняв біженців з Балхе і проводив політику північної експансії (що, ймовірно, стало можливим завдяки відсутності іншого корейського королівства на території колишнього Когурьо). У 942 році кидани надіслали до Корьо 50 верблюдів як подарунок. Однак через холодні відносини представники Корьо відхилилои подарунок, вигнали посланців на острів, а верблюдів залишили помирати від голоду під мостом. Хьонджон наказав підготуватися до можливого конфлікту з державою Ляо.

Перше вторгнення У 993 році династія Ляо розпочала вторгнення на північно-західний кордон Корьо з військом, яке, за словами командира Ляо, налічувало 800 000 солдатів. Після військового затяжного протистояння між двома державами розпочалися переговори, в результаті яких були досягнуті такі домовленості: по-перше, Корьо офіційно припинило всі відносини з династією Сун, погодилося платити данину Ляо і прийняти календар Ляо; по-друге, після переговорів під керівництвом дипломата Корьо Со Хюї, Корьо офіційно включило до свого складу землі між кордоном Ляо і Корьо аж до річки Ялу, які на той час були окуповані племенами чжурчженів, посилаючись на те, що в минулому ці землі належали Когурьо. Згідно з цією угодою, війська Ляо відступили. Однак, незважаючи на укладення угоди, Корьо продовжувало підтримувати зв'язки з Сун, зміцнюючи свою оборону шляхом будівництва фортець на нещодавно здобутих північних територіях.

Друге вторгнення

У 1009 році генерал Кан Чо з Корьо очолив переворот проти короля Мокджона, убивши його і встановивши військове правління. Династія Ляо напала з 400-тисячним військом у 1010 році, стверджуючи, що мстить за вбитого Мокджона. Кан Чо відбив перший напад Ляо, але був переможений у другому нападі і страчений. Король Хьонджон з Корьо був змушений тимчасово втекти зі столиці, яка була розграбована і спалена Ляо, до Наджу. Не маючи можливості зміцнити свої позиції і уникнути контратаки перегрупованих військ Корьо, війська Ляо відступили. Після цього король Корьо запропонував мир, але імператор Ляо зажадав, щоб він прибув особисто і також відмовився від ключових прикордонних територій на його користь; двір Корьо відхилив ці вимоги, що призвело до десятирічної ворожнечі між двома країнами, під час якої обидві сторони укріпили свої кордони, готуючись до війни. Ляо нападав на Корьо в 1015, 1016 і 1017 роках, але бої не принесли вирішальних результатів.

Третє вторгнення У 1018 році Ляо зібрав армію з 100 000 солдатів для вторгнення в Корьо. У рамках підготовки генерал Кан Кам Чан наказав перекрити струмок на схід від Хунхваджіна. Коли війська Ляо перетнули річку Ялу, Кан Кам Чан відкрив греблю і атакував ворожі війська 12 000-ю кіннотою, заставши їх зненацька, завдавши важких втрат і перерізавши шлях відступу. Війська Ляо продовжили наступ і рушили до столиці, але зіткнулися з жорстким опором і постійними атаками і були змушені відступити на північ. Під час відступу 10 000 солдатів армії Ляо були знищені армією Корьо під командуванням Кан Мінь Чома з Корьо. Кан Кам Чан і його війська чекали в Гвіджу і вступили в бій з наступаючою армією Ляо, знищивши більшу її частину. Після битви при Гвіджу вижило лише кілька тисяч солдатів Ляо.

Наслідки Роком пізніше Ляо зібрали ще одну велику армію, щоб розпочати нове вторгнення, але стало зрозуміло, що жодна зі сторін не зможе здобути вирішальної перемоги. У 1020 році король Хьонджонг відновив сплату данини, а в 1022 році кидани офіційно визнали легітимність правління короля Хьонджонга. У 1022 році був відправлений киданский посланець, щоб проголосити Хьонджона королем, а коли той помер у 1031 році, його наступник Токчон (Ван Хум) також був проголошений королем імператорським двором Ляо. Корьо розірвало відносини з Сун, а Ляо віддало Корьо території навколо річки Ялу. Відносини між Ляо і Корьо залишалися мирними до кінця династії Ляо.

У мирному договорі між Корьо і Ляо, укладеному в 1022 році, єдиними умовами було визнання королем Корьо васальної залежності від Ляо і звільнення затриманих посланців Ляо. Після 1022 року Корьо не підтримувало дипломатичних відносин із Сун до 1070 року, за винятком поодинокого дипломатичного візиту в 1030 році. Цей єдиний візит, ймовірно, був пов'язаний із повстанням народу Балхе в династії Ляо. Повстання було швидко придушене киданами, які повернулися, щоб змусити Корьо виконувати свої зобов'язання щодо сплати данини. Корьо прийняло правління Ляо в квітні 1022 року. Однак, за даними Біленштейна, Корьо підтримувало дипломатичні відносини з Сун, а Хьонджонг зберіг свій титул правління, і в 1022 році дві держави уклали мир на рівних умовах.

Примітки