«Й-а в поли, в поли, близько дороги» — українська колядка історико-військового змісту. Належить до найдавнішого пласту давньоруського лицарського фольклору, що звеличує лицарські походи та військову звитягу.
Історія та характеристика твору Сюжет колядки належить до архаїчного шару лицарсько-дружинної поезії та відображає уявлення про похід воїнів під проводом ватажка. У тексті згадуються послідовні військові кампанії через кілька країн («за Угорскую», «за Волоскую», «за Турецкую», «за Московскую»), де дружинники проливають «кровцю, та як водицю». Мабуть перелік цих напрямків зазнавав часових трансформацій: первинна географія походів, ймовірно, обмежувалася реальними гірськими та прикордонними масивами, тоді як згадки про «турецьку» та «московську» гору нашарувалися пізніше, адаптувавшись до нових історичних реалій та воєнних конфліктів.
Початково сюжет міг стосуватися походів конкретного історичного полководця чи князя. Згодом твір зазнав функціональної трансформації, перетворившись на колядку парубкові, де ім'я ватажка (Гаврило, Антип тощо) втратило фіксованість і змінювалося залежно від того, кому саме адресували обрядове величання.
Запис цього варіанта здійснив польський етнограф Оскар Кольберг, опублікувавши його в першому томі праці «Покуття» (Краків, 1882).
Музичні інтерпретації Твір отримав нове звучання у виконанні гурту стародавньої музики «Хорея Козацька» під керівництвом Тараса Компаніченка. Музиканти адаптували архаїчний текст і створили власне аранжування під назвою «Похід дружинників», яке увійшло до альбому «Рицер Смілостю Упоєнний». Стилістика виконання відтворює музичну культуру пізнього Середньовіччя та доби Великого Князівства Литовського і ранньої Речі Посполитої. Для підкреслення історичного контексту лицарсько-дружинної поезії колектив використав автентичний інструментарій того періоду.
Варіанти тексту Й-а в поли, в поли – близько дороги,
Рефрен: Гой, дай, Боже!
Стоя намети – з білого шовку, Й-а в тих наметах – стоя столове, А по заскілю – сиґє панове. Ой сиґє, сиґє – за дочку раґє, Єст меже ними – єст один старший Єст один старший – гой пан (Гаврило). Прийшли-ж ид нему – вірнії слуги, Взєли шєпочки – по за крисочки, Взєли шабельки – по за обельки, Взєли рушнички – по за бочечки. Просє господа – своєго пана: Можний наш пане – пане (Гавриле), Гой пусти-ж ти нас – я в гор на війну. Я вас ни пущу – сам з вами піду. Ой пішов з ними – я в гор на війну, Я в гор на війну – аж там за гору, Аж там за гору – за Угорскую, Стали наметом – там під горою, Там під горою – під Угорскою, Совгнули кіньми – як грім на небі, Блисли мечєми – як молні в небі, Пускє стрілочки – як дробен дощик. А віттив пішли – аж там за гору, Аж там за гору – аж за другую, Аж за другую – за Волоскую. Стали наметом – там під горою, Там під горою – під волоскою, Совгнули кіньми – як грім на небі, Блисли мечєми – як молні в небі, Пускє стрілочки – як дробен дощик. А ві-так пішли – аж там за гору, Аж там за гору – тай за третую, Тай за третую – за Турецкую, Стали наметом – там під горою, Там під горою – під Турецкою, Совгнули кіньми – як грім на небі, Блисли мечєми – як молні в небі, Пускє стрілочки – як дробен дощик. Пріллєли кровцю – та як водицю, А ві-так пішли – аж там за гору Аж там за гору – за четвертую, За четвертую – за Московскую, Стали наметом – аж там на горі, Аж там на горі – там на четверкі Аж на четверкі – гой на московскі, Тай просє Бога – своєго пана, Своєго пана – пана Гаврила: Можний наш пане – пане (Гавриле), Ой пусти-ж ти нас – вже до домочку, Заплати-ж ти нам – тай за службочку, Та що ми тобі – вірне служили, Вірне служили – від молодости, Від молодости – аж до старости, Вже нам голови – аж посивіли, Вже нам бороди – аж побіліли, Та вже нас жони – ни поприймают, Та вже нас ґіти – ни попізнают. Буґьже нам здоров – можний наш пане, Можний паночку – гой (Гаврилочку), Гой здоров, здоров, – тай ни сам собов, Тай ни сам собов, – тай з вітцем, з матков,https://www.pisni.org.ua/songs/2575457.html
Див. також Ой славен, явен красний Андрійко Ой торгом, торгом, та й Сочевою Ци спиш, ци чуєш, пан господарю Ой рано, рано кури запіли Гой в неділечку та й пораночку
Примітки
Джерела Кольберг, О. Книга Покуття. Етнографічний нарис.