Броня Брюстера () — захисний обладунок, створений для армії Сполучених Штатів під час Першої світової війни.

Історія розробки

Влітку 1917 року генерал Першинг надіслав до звіт, в якому підкреслив важливість розробки броні для піхотинців. Згодом Департамент переглянув свою програму розробки та зрештою представив понад 30 проєктів. Армія класифікувала обладунки на дві категорії: важкі та легкі. Важкі призначалися для використання в обороні, оскільки їх важко було носити протягом тривалого часу, а пересуватися полем бою — практично неможливо, легкі ж — для штурмовиків. Броня Брюстера була першим розробленим важким обладунком.

Конструктор обладунку, доктор Гай Отіс Брюстер, був лікарем з Довера, штат Нью-Джерсі. Він обіймав посаду директора з фізичної підготовки в державній середній школі та раніше розробляв удосконалене захисне спорядження для студентського боксу. Брюстер також був членом Комітету з броні Національної дослідницької ради, який спонсорував розробку.

На момент своєї появи винайдений Брюстером броні називався «бронезахистом Брюстера-Геллера» () — винахідник додав до назви прізвище свого спонсора Еміля Геллера.

Винахід було запатентовано 13 серпня 1913. Пробний екземпляр виготовила компанія Bethlehem Steel.

Опис

Комплект було виготовлено з нікель-хромової сталі. Він складався з і шолома. Нагрудник покривав тулуб носія від паху до шиї, мав товщину 0,5 см, важив приблизно 18 кг і був розміщений на спеціальному каркасі, який розподіляла як вагу нагрудника, щоб мінімізувати дискомфорт, так і силу удару кулі, щоб запобігти падінню носія при влучанні. По центру нагрудника проходив ребристий вертикальний виступ таким чином, що ліва і права сторони були розташовані під кутом 45° для забезпечення ефективного відхилення кулі. Краї пластини, з якої було виготовлено нагрудник, були закруглені, щоб запобігти травмуванню носія.

Шолом мав бочкоподібну форму із загостреною верхівкою. Він спирався на плечі, також розподіляючи вагу на вищезгаданий каркас, та кріпився до нагрудника шкіряними ремінцями. Оглядове віконце шолома можна було частково закрити двома рухомими стулками. Обертатися шолом не міг, тобто щоб подивитися вбік, носій мав повернутися всім тілом.

Під нагрудник можна було одягти шкіряний жилет, на спині якого кріпилися сталеві пластини, що накладалися одна на одну подібно до луски; цей жилет важив 5 кг. Загальна вага комплекту, включаючи шолом та інші аксесуари, становила приблизно 50 кг.

Хоча броню визнавали надто важкою, сам Брюстер стверджував, що її можна носити під час участі в різноманітних бойових діях, включаючи заряджання гармат, стрільбу, рукопашний бій з багнетом або шаблею та метання гранат.

Випробування У було проведено випробування лише для оцінки балістичного захисту, під час яких нагрудник обстрілювали під різноманітними кутами. Жодна куля броню не пробила. Але було потрібно провести випробування для оцінки поглинання енергії удару — для цього треба було, щоб хтось згодився одягнути на себе обладунок і бути обстріляним.

Бути цим добровольцем визвався сам винахідник. Випробування були проведені в Арсеналі Пікатинні 25 квітня 1917 року. Спочатку по броні вистрілили з гвинтівки M1903 з відстані близько 20 м. Куля пробила нагрудник, але Брюстер лишився неушкодженим. Щоб продемонструвати амортизуючі властивості броні, по ній вдарили кувалдою яку вона також витримала. Брюстер описав удар від кулі як «приблизно одну десяту від сили удару кувалдою» та повідомив, що «відчув лише легкий тиск» .

У 1918 році на місцевому стрільбищі Національної гвардії поблизу будинку Брюстера було проведено випробування з кулеметом Льюїса. Під час перших пострілів з відстані близько 50 м Брюстер захитався і мало не впав. Солдати кинулися йому на допомогу та зняли з нього нагрудник. У Брюстера стікала кров з чола, але виявилося, що жодна куля не пробила броню: травму спричинив осколок від зварного шва. Після п'яти пострілів Брюстер навіть потанцював, щоб продемонструвати що він неушкоджений, але врешті одна із заклепок відірвалася, і нагрудник відпав. Після ремонту було зроблено кілька пострілів. Нагрудник був значно пом'ятий, але Брюстер залишався неушкодженим. В рамках рекламної кампанії броню після обстрілу виставили у універмазі «Bamberger's».

Оцінка і подальша доля винаходу Броня Брюстера забезпечувала надійний захист від гвинтівкових куль, поглинаючи удар краще, ніж сучасні бронежилети, але вага, громіздкість і поганий огляд робили її непрактичною. Також обладунок не забезпечував належного захисту з боків, спини та кінцівок.

Розглядалося виготовлення вдосконаленого прототипу для нової серії випробувань, але в цей час було підписано Комп'єнське перемир'я, і на озброєння армії США винахід так і не прийняли.

Пізніше броню Брюстера передали до музею Вест-Пойнт у Військовій академії США.

У мистецтві Броню Брюстера можна побачити в італійському фільмі 1970 року «Чоловіки проти» (), хоча у фільмі вона зображає італійську (до того ж, її помилково називають «броня Фазіни»). Сцену з використанням броні можна подивитися за посиланням.

Примітки