Трохи сонця в холодній воді — роман Франсуази Саган, опублікований у 1969 році видавництвом Фламмаріон.
Короткий зміст Жіль, талановитий тридцятирічний журналіст Франс Прес, перебуває у стосунках з Елоїзою, американською топ-моделлю. Перебуваючи у депресії, він вирішує залишити Париж і поїхати відпочити до своєї сестри в регіон . Під час обіду він знайомиться з Наталі, одруженою жінкою, яка закохується в нього. Жіль змушений повернутися до Парижа, де зізнається Елоїзі, що зустрів іншу жінку. Він знову їде до Ліможа, а потім Наталі, розлучившись із чоловіком, приїжджає до нього в Париж. Після деякого часу спільного життя Жіль стає дратівливим і втомлюється від цих стосунків. Зрештою, Наталі накладає на себе руки, передозувавши снодійне.
Аналіз Назва [роману] відсилає до рядка з поеми Щоб жити тутУ своїх Перших поемах (1913—1918), Елюар написав наприкінці вірша Щоб жити тут :
Настає вечір, безмовний, без нічого. /
Я лишаюся тут, шукаючи собі бажання, насолоди; /
І, марно, мені лишається лише дивуватися, що довелося переносити /
Мій біль, як трохи сонця у холодній воді. Поля Елюара (, 1926), останній катрен якої наведено в епіграфі до роману:
Незнайомка, вона була моєю улюбленою формою, Тією, що забирала в мене турботу бути чоловіком, І я її бачу і втрачаю, і терплю Мій біль, як трохи сонця у холодній воді.
Франсуаза Саган звертається до теми депресії, згадуючи, зокрема суїцидальні думки, які промайнули в голові головного героя:
У інтерв'ю з на вона пояснює, що
Кіноадаптація — французько-італійський романтичний драматичний фільм режисера Жака Дере випущений у 1971 році.
Примітки
Посилання 22 травня 1969 року Жак Шансель взяв інтерв'ю у Франсуази Саган на