Ілля Кирейович Купрієнко (; 28 серпня 1916 — 19 березня 1988) — автоматник; командир відділення стрілецької роти 937-го стрілецького полку 238-ї стрілецької дивізії 2-го Білоруського фронту, єфрейтор.
Біографія Народився 15 серпня 1916 року в селі Соболівка, нині Климовицького району Могильовської області Білорусії у селянській родині. Білорусь. Закінчив 3 класи. Працював газогенераторником на Могильовському заводі штучного волокна.
У Червоній Армії з 1937 року. На фронті у Велику Вітчизняну війну з червня 1943 року. Воював на Брянському, Західному, 1-му та 2-му Білоруських фронтах.
Автоматник стрілецької роти 937-го стрілецького полку червоноармієць Ілля Купрієнко у складі відділення розвідки 27 червня 1944 року на підступах до населеного пункту Луполово, розташованого на південь від міста Могильова, пройшов прохід у мінному полі ворога, знешкодивши при цьому дві міни натяжної дії, що дозволило розвідувальному відділенню несподівано увірватися у ворожу траншею та вибити з неї супротивників.
Наказом з 238-ї стрілецької дивізії № 191 від 9 серпня 1944 року за мужність і відвагу виявлені в боях червоноармієць Купрієнко Ілля Кірійович нагороджений орденом Слави 3-го ступеня.
У бою за польський населений пункт Вілленберг, розташований за п'ятдесят кілометрів на північний схід від міста Млава, командир відділення стрілецької роти 937-го стрілецького полку єфрейтор Ілля Купрієнко 23 січня 1945 року, очолюючи групу розвідників, вийшов у ворожий тил, і в сутичці з супротивником, вогнем з автомата, знищив кількох противників. Після чого без втрат повернувся на командний пункт 937 стрілецького полку з важливими даними про систему вогню противника.
29 січня 1945 року в бою за місто Бішофсбург (нині польське місто — Біскупець), єфрейтор Ілля Купрієнко серед перших увірвався до міста і вбив трьох супротивників, а трьох узяв у полон.
Наказом по 49-й армії № 023 від 13 березня 1945 року за мужність і відвагу виявлені в боях єфрейтора Купрієнка Ілля Кирійовича нагороджено орденом Слави 2-го ступеня.
8 березня 1945 року командир відділення стрілецької роти 937-го стрілецького полку єфрейтор Ілля Купрієнко, діючи на чолі групи розвідників, разом з розрахунком 45-міліметрової гармати в районі населеного пункту Фішерсхютте, розташованого в сорока півночі виявив групу супротивників. Внаслідок раптової атаки шестеро з противників було знищено та шість взято в полон, захоплена автомашина з продовольством.
6 червня 1945 року командувач 2-м Білоруським фронтом Маршал Радянського Союзу Рокоссовський К. К. підписав подання до нагородження Купрієнко І. К. орденом Слави 1-го ступеня.
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 29 червня 1945 року за зразкове виконання завдань командування в боях з німецько-ворожими загарбниками єфрейтора Купрієнка Іллю Кирійовича нагороджено орденом Слави 1-го ступеня, ставши повним кавалером ордена Слави.
24 червня 1945 року Купрієнко І. К. брав участь в історичному Параді Перемоги на Червоній площі в Москві. У 1945 році старшина Купрієнка І. К. демобілізовано.
Після війни повний кавалер ордена Слави Ілля Купрієнко працював забійником на шахті, столяром, брав участь у освоєнні цілинних та перелогових земель. Член КПРС з 1953. Останні роки жив у селі Нестерове Мстиславського району Могилевської області Білорусії. Помер 19 березня 1988 року.
Нагороджений орденами Вітчизняної війни 1-го ступеня, Слави 1-го, 2-го, 3-го ступеня, медалями.
Джерела
Література
Белан П. С. и др. Доблесть солдатская, Алма-Ата, 1974 Долготович Б. Д. Кавалеры ордена Славы. Минск, 2006