Національний інститут історії Кореї (NIKH; ) — південнокорейська урядова організація, що відповідає за дослідження, збір, упорядкування та просування матеріалів, пов'язаних з корейською історією. Вона була створена як Бюро національної історії () у березні 1946 року, через рік після визволення Кореї. У 1949 році отримала теперішню назву.
Опис Інститут розташований у Квачхоні, провінція Кьонгі.
Як підрозділ Міністерства освіти Південної Кореї, Національний інститут історії Кореї сертифікує та контролює проєкти підручників з історії, що використовуються в середніх та старших школах. Організація проводить освітні програми для державних службовців та вчителів початкових, середніх та старших шкіл. Також керує школою для підготовки кваліфікованих перекладачів історичних документів, написаних класичною китайською та давньою японською мовами. Чотири рази на рік проводить та контролюює тестування з історії Кореї, а також щорічно організовує конкурс з історії Кореї серед учнів середніх та старших шкіл.
Інститут історії Кореї створив систематичну базу даних та мережу інтернет-сервісів з метою сприяння дослідженню, збиранню, демонстрації та розповсюдженню історичних матеріалів у співпраці з відповідними установами. База даних з історії Кореї містить оригінальні тексти важливих історичних джерел, які оцифровані та впорядковані у хронологічному порядку, щоб усі бажаючі могли знайти потрібну інформацію. З метою популяризації історії Інститут історії Кореї створив й інші веб-сайти, зокрема Historynet та Korean History On-line.
Історія У січні 2012 року NIKH оголосив, що до 2033 року перекладе «Аннали династії Чосон» англійською мовою. З початковим бюджетом у 500 мільйонів вон, вони планували розпочати роботу в 2014 році, але підрахували, що для завершення проєкту потрібно 40 мільярдів вонLee Sun-min; Ha Hyun-ock (16 January 2012). "Annals of the Joseon Dynasty to be translated". Korea JoongAng Daily. Archived from the original on 11 April 2013. Retrieved 29 March 2013.. Це корейський історичний інформаційний проєкт, який надає громадськості доступ до перегляду «Анналів династії Чосон» та «Щоденника Сунчжонвон».
Суперечка щодо підручників Починаючи з 2015 року, два почесні професори історії виступили головними авторами складених державою підручників з історії, які почали використовуватися в середніх школах з 2017 року. Чо Мон-рьон очолював роботу над розділом про корейську археологію, а Шин Хьон-шік очолював роботу над розділом про давню історію Кореї. Головними авторами для інших епох також були обрані провідні вчені у своїх галузях. Загалом у проекті брала участь команда з 36 осіб. Крім того, вчителі історії виступали в ролі консультантів і за необхідності писали деякі частини. Після завершення написання зміст перевірила група експертів, що спеціалізуються відповідно на кожній історичній епосі, а інші історичні установи відредагували зміст там, де це було необхідно. Раніше школи обирали підручники з історії, написані вісьмома приватними видавництвами, які були затверджені урядом. Уряд просував план прийняття єдиних підручників, написаних державою, стверджуючи, що старі підручники були занадто пролівими та містили вигідні для Північної Кореї описи.
Багато хто стверджував, що цей проєкт монополізує підручники та втягне країну в ідеологічну війну щодо того, як студенти повинні вивчати сучасну історію. Це рішення викликало бурхливі протести з боку опозиційних політичних партій, істориків та освітян. Міністр освіти Хван У-є пообіцяв, що міністерство забезпечить відображення різноманітних поглядів у нових підручниках, заявивши, що в їх створенні братимуть участь експерти з різних галузей. Однак, оскільки більшість ліберальних істориків відмовилися брати участь у проєкті, перспективи виконання цієї обіцянки були не надто оптимістичними. Приблизно 60 000 осіб, серед яких були керівники регіональних відділів освіти, професори та вчителі середніх і старших класів, підписали петицію проти цього плану. Вони заявили, що уряд повинен надати більше свободи видавцям підручників у питанні визначення змісту, а не обмежувати їх. Лише кілька країн у світі використовують затверджені державою підручники з історії, зокрема Північна Корея та В'єтнам.
У листопаді 2016 року було представлено проєкт трьох підручників для учнів середньої та старшої школи. Ці підручники отримали назву «Правильні підручники з історії» і були розроблені з метою утвердження легітимності країни та усунення політичної упередженості. Громадські організації піддали підручники жорсткій критиці за ідеалізацію диктаторів, а деякі заявили, що не визнають їх офіційними підручниками.
Примітки