Конституція Чехословацької республіки 1920 року — конституція ухвалена Тимчасовими національними зборами Чехословаччини 29 лютого 1920 року і набрала чинності 6 березня цього ж року. Замінила Тимчасову конституцію Чехословацької республіки, утверджену 1918 року. Формально мала чинність до 1948 року.
Зміст конституції Конституція містила преамбулу, вступний закон до Конституційної хартії Чехословацької Республіки та саму Конституційну хартію, закон про принципи мови. Вона закріпила парламентський лад у країні на принципах поділу влади на законодавчу, виконавчу та судову.
Конституція проголошувала територію ЧСР єдиним неподільним цілим, а всіх її громадян рівними незалежно від походження, мови, раси або віросповідання. В основному законі декларувалися недоторканність особистості, житла та приватної власності, свобода слова, зборів, друку, таємниця листування, а також право на страйк, на створення громадських і політичних організацій.
Влада Законодавча влада належала двопалатному парламентові — Національним зборам у складі палати депутатів (300 членів; обиралися на 6 років) і сенату (150 членів; обиралися на 8 років). Парламент обирався на основі загального, прямого, рівного, таємного і пропорційного виборчого права. Активне виборче право (право обирати) для виборців до палати депутатів поширювалося на громадян віком понад 21 рік, для виборців до сенату — віком понад 26 років.
Виконавча влада була поділена між урядом (радою міністрів) і главою держави (президентом). Права президента визначались конституцією. Президент обирався Національними зборами строком на 7 років і міг бути обраним удруге. Він представляв державу в зовнішніх зносинах, мав право укладати й ратифіковувати міжнародні конвенції (за згодою парламенту), проголошувався верховним головнокомандувачем ЗС республіки, наділявся правом призначати і звільняти міністрів, суддів та вищих державних службовців, оголошувати амністію, скликати й розпускати парламент, повертати на перегляд схвалені парламентом закони зі своїми зауваженнями, бути присутнім і головувати на засіданнях РМ, вимагати від міністрів письмових доповідей тощо. Мав право запроваджувати надзвичайний стан, вносити мирні договори на затвердження до парламенту, призначати суддів та вищих державних службовців, оголошувати амністію. Уряд підпорядковувався парламентові й президенту. Президентом ЧСР обрали Т. Масарика.
Судова влада здійснювалася незалежними судами на чолі з Верховним судом.
Національна політика Конституція проголосила територіальну неподільність країни включно з Підкарпатською Руссю, якій надали автономію, право на власний сойм та окреме представництво в Національних зборах. Словаччина не отримала обіцяної автономії, оскільки переважна більшість учасників Тимчасових національних зборів дотримувалася концепції чехословакізму, згідно з якою словаки вважалися гілкою єдиної чехословацької нації (автономія була надана Словаччині лише 1938 року).
Особливе місце посідало положення про право національних меншин користуватися рідною мовою в державних, муніципальних, громадських організаціях і установах, а також у школах.
Підкарпатська Русь За конституцією Підкарпатська Русь ставала автономією. Населення краю мало обирати сойм, який право видавати закони з питань мови, освіти, конфесій, місцевого самоврядування. Законопроєкти вступали в дію тільки після затвердженню президентом, який також призначав і губернатора краю. Губернатор був підзвітний сойму і підписував закони. Сойм не мав представництв в Національних зборах.
Не все, що конституція надала сойму, було законодавчо закріплено. Насамперед це стосується питань мови.
Джерела Кірсенко М. В., Гончаренко В. Д. КОНСТИТУЦІЯ ЧЕХОСЛОВАЦЬКОЇ РЕСПУБЛІКИ [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 5: Кон — Кю / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. — К.: В-во «Наукова думка», 2008. — 568 с.: іл.. URL: http://www.history.org.ua/?termin=Konstitutsiya_Chr (останній перегляд: 26.12.2025)