Пауль Леопольд Едуард Генріх Антон Бронзарт фон Шеллендорфф (; 25 січня 1832, Данциг — 23 червня 1891, маєток Шеттнінен, Східна Пруссія) — німецький воєначальник і штабний офіцер, генерал піхоти Прусської армії.

Біографія Пауль походив зі старовинної прусської дворянської родини Бронзарт фон Шеллендорфф. Він був сином майбутнього прусського генерал-лейтенанта Генріха Бронзарт фон Шеллендорффа (1803—1874) та його дружини Антуанетти Марти Елізабет, уродженої д'Аземар де Реж (1810—1873). Його молодшим братом і пізнішим наступником на посаді військового міністра був Вальтер Бронзарт фон Шеллендорфф.

Після навчання в гімназії в Данцигу та кадетських школах у Кульмі та Берліні, Бронзарт фон Шеллендорфф 28 квітня 1849 року вступив до Гренадерського полку імператора Франца Прусської армії в званні другого лейтенанта. З 1 червня 1852 року він служив ад'ютантом фузилерського батальйону 4-го гвардійського ландверного полку та навчався у Загальній військовій школі з 1 жовтня 1855 року по 31 липня 1858 року. 1 травня 1859 року його було призначено до тригонометричного відділу Генерального штабу та підвищено до першого лейтенанта 31 травня 1859 року. Після підвищення до гауптмана 23 лютого 1861 року його перевели до Генерального штабу. Згодом, з 2 вересня 1862 по 8 червня 1864 року, Бронзарт фон Шеллендорфф служив у Генеральному штабі 2-го армійського корпусу. Потім він повернувся на дійсну службу та став командиром роти у 2-му гренадерському полку. У травні 1865 року він знову приєднався до Великого Генштабу та 24 грудня 1865 року отримав звання майора. 23 травня 1866 року його перевели до Генштабу 2-го армійського корпусу, до якого він належав протягом війни проти Австрії, під час якої він брав участь у битвах під Їчином та Кеніггрецем. Після укладення мирного договору Бронзарт фон Шеллендорфф знову приєднався до Великого Генштабу та 13 жовтня 1866 року був відряджений до Військового міністерства. 21 листопада 1869 року його звільнили від цієї посади та призначили начальником відділу мобілізації та розгортання Великого Генштабу.

Під час французько-прусської війни Бронзарт фон Шеллендорфф був начальником відділу Генерального штабу Великої штабної ставки. 1 вересня 1870 року його направили до фортеці Седан, коли французькі захисники капітулювали, для проведення перших переговорів з Наполеоном III. Протягом усієї війни Шеллендорфф вів таємний військовий щоденник, першоджерело, що дає безпосереднє уявлення про роботу німецького Верховного командування під час війни, який був опублікований лише вісімдесят років потому.

Бронзарт став оберстом і начальником штабу Гвардійського корпусу після мирного договору, а у 1876 році — генерал-майором. На цій посаді Бронзарт фон Шеллендорфф був призначений командиром 1-ї гвардійської піхотної бригади та комендантом Потсдама 12 березня 1878 року. 14 червня 1881 року його призначили командиром 2-ї гвардійської дивізії та підвищено до генерал-лейтенанта 28 червня 1881 року.

У березні 1883 року Бронзарт фон Шеллендорфф змінив Георга фон Камеке на посаді військового міністра. Під його керівництвом завершено розробку законопроєкту про збільшення чисельності Імперської армії в мирний час, який був прийнятий Рейхстагом 11 березня 1887 року. Також проведено низку модернізацій, зокрема озброєння піхоти магазинними гвинтівками, новий закон про пенсії для військовослужбовців та закон про військовий обов'язок (11 лютого 1888). Під час свого перебування на посаді військового міністра Бронзарт фон Шеллендорфф також обіймав посади повноважного представника Союзної ради, голови Комітету армії та фортифікацій, а також керівника Управління Великого військового сиротинця. На похороні Вільгельма I Бронзарт фон Шеллендорфф ніс Імператорський меч перед труною. 23 квітня 1888 року він був підвищений до генерала піхоти наказом від 14 квітня 1888 року. На знак визнання його заслуг імператор Вільгельм II призначив його почесним шефом гренадерського полку «Король Фрідріх I» (4-й Східно-Прусський) № 5 27 січня 1889 року. Форт II Кенігсберзької фортеці також був названий на його честь.

На його прохання Бронзарт фон Шеллендорфф був звільнений з посади військового міністра 8 квітня 1889 року та 15 червня був призначений командувачем 1-го армійського корпусу в Кенігсберзі.

Бронзарт фон Шеллендорфф помер від пневмонії у своєму маєтку Шеттнінен. Він також був власником маєтків Замсдорф та Руненберг.

Сім'я 30 травня 1853 року одружився в Берліні з Розалі Кларою Марі, уродженою Шмідт (1833—1913), дочкою таємного старшного придворного радника Генріха Шмідта і Розалі, уродженої фон Кнобельсдорфф. В пари народились 7 дітей, серед яких:

Марія (1854—1932) — вийшла заміж на генерала піхоти Фердинанда фон Штюльпнагеля. Розалі (1855—1862) Вільгельм (1861—1914) — майор і власник маєтку Шеттнінен. Фрідріх (1864—1950) — генерал-лейтенант. Георг (1869—1933) — оберстлейтенант.

Нагороди

Орден Корони (Пруссія) 3-го класу з мечами (1866) 2-го класу із зіркою і мечами на кільці (5 грудня 1878) Орден Філіппа Великодушного, командорський хрест 2-го класу (15 березня 1868) Пам'ятний хрест за кампанію 1866 Залізний хрест 2-го класу (2 вересня 1870) 1-го класу (31 грудня 1870) Орден Заслуг (Саксонія), командорський хрест 2-го класу з військовою відзнакою (1870) Орден «За військові заслуги» (Вюртемберг), командорський хрест (30 грудня 1870) Королівський орден дому Гогенцоллернів лицарський хрест з мечами (1871) командорський хрест із зіркою (19 січня 1873) великий командорський хрест із зіркою (9 квітня 1889) Хрест «За вислугу років» (Пруссія) (25 років) Орден Меча, командорський хрест 1-го класу (Шведсько-норвезька унія; 2 червня 1875) Орден Фрідріха (Вюртемберг), великий хрест (1876) Орден Франца Йосифа, великий хрест (Австро-Угорщина; 1877) Орден Корони Італії, великий хрест (17 березня 1883) Орден Червоного орла 1-го класу з дубовим листям (22 березня 1884) великий хрест (3 липня 1888) Орден Церінгенського лева, великий хрест (20 вересня 1885) Орден Вюртемберзької корони, великий хрест (1885) Орден Альберта (Саксонія), великий хрест із золотою короною (1886) Орден Святого Олафа, великий хрест (Шведсько-норвезька унія; 24 вересня 1888) Орден Леопольда (Австрія), великий хрест (1889) Орден Альбрехта Ведмедя, великий хрест Орден «За військові заслуги» (Баварія), великий хрест Орден Генріха Лева, великий хрест з мечами Орден Вендської корони, великий хрест із золотою короною Хрест «За військові заслуги» (Мекленбург-Шверін) 2-го класу Орден Зірки 1-го класу (Китай) Орден Спасителя, великий хрест (Грецьке королівство) Орден Вранішнього Сонця 1-го класу (Японська імперія) Орден Дубового вінця, великий хрест (Люксембург) Орден Меджида 1-го класу (Османська імперія) Орден Святої Анни 2-го ступеня з мечами і алмазами (Російська імперія) Орден Святого Володимира 3-го ступеня (Російська імперія) Орден Таковського хреста, великий хрест (Сербське королівство)

Примітки

Бібліографія Ein Rückblick auf die Taktischen Rückblicke. Berlin 1870. Der Dienst des Generalstabs. Berlin 1875 (1. Auflage) — die Überarbeitung der dritten Auflage 1893 nahm General Jacob Meckel vor. Betrachtungen über eine zeitgemäße Fechtweise der Infanterie. Berlin 1891.

Література Walter von Hueck, Friedrich Wilhelm Euler: Genealogisches Handbuch des Adels. Adelige Häuser, A (Uradel), Band XVI, Band 76 der Gesamtreihe GHdA, C. A. Starke Verlag, Limburg (Lahn) 1981, S. 181. ISSN 0435-2408 ISBN 3-7980-0776-4.

Kurt von Priesdorff: Soldatisches Führertum. Band 8, Hanseatische Verlagsanstalt Hamburg, o. O. [Hamburg], o. J. , S. 416—423, Nr. 2675. DNB 367632837

Посилання Бронзарт фон Шеллендорфф на сайті The Prussian Machine.

Literaturliste im Online-Katalog der Staatsbibliothek zu Berlin