Челліно – Пінето – Буссі – Форка-Карузо – елемент газотранспортної системи Італії.
Абсолютна більшість газопроводів Італії належить національному оператору газотранспортної мережі компанії SNAM. Втім, в 1990-х роках у центральній частині країни почався розвиток трубопровідної системи, що спершу належала компанії Edison, а в 2004-му була продана іншому власнику та в підсумку перейшла під контроль Società Gasdotti Italia (SGI).
Під час управління Edison в 1995-му ввели в дію газопровід від Пінето повз К'єті до Буссі довжиною 66 кілометрів та діаметром 500 мм. Його вихідний пункт знаходився на трасі прибережного газопроводу Равенна – Васто (при цьому в Пінето також діяла берегова установка підготовки, що приймала продукцію кількох офшорних родовищ), тоді як в кінцевому пункті того ж 1995 року запустили ТЕС Буссі-суль-Тірино (також цей район відомий своїм великим хімічним заводом).
В 1999-му додали дві перемички в тому саме діаметрі 500 мм – завдовжки 13 кілометрів від підземного сховища газу Челліно до Пінето та довжиною 25 кілометрів від Буссі до Форка-Карузо, де проходить потужний газопровід Мацара-дель-Валло – Мінербіо, що транспортує ресурс алжирського (а з кінця 2000-х років також лівійського) походження.
Також можливо відзначити, що в подальшому SGI закільцювала свою систему у центральній Італії за допомогою газопроводів Форка-Карузо – Роккасекка – Кампобассо та Кампобассо – Ларіно – К'єті, а у північному напрямку проклали газопровід Челліно – Реканаті. Таким чином, підсистема стала вузловою у газотранспортній мережі SGI.Elenco dei metanodotti facenti parte della Rete Nazionale dei gasdotti al 1° gennaio 2019, ai sensi del comma 1, art.2 del DM 22/12/2000ALLEGATO 1 - RETE NAZIONALE DEI GASDOTTI (Aggiornamento al 1° agosto 2008)
Примітки