Макси́м Олекса́ндрович Ю́р'єв ( 1895, м. Кишинів, Бессарабська губернія, Російська імперія — 2 листопада 1937, розстрільний полігон НКВС СРСР в урочищі Сандармох, що нині в Медвеж'єгорському районі Республіки Карелії, РФ) — радянський педагог, жертва більшовицького терору.

Життєпис Народився 1895 року в Кишиневі, в той час — у Бессарабській губернії Російської імперії, в родині офіцера дворянського походження.

Закінчив Київський Володимирський кадетський корпус, потім юридичний факультет Новоросійського університету в Одесі (1918). Був членом ВКП(б) з 1917 року, але в час громадянської війни брав участь у боротьбі проти радянської влади. Як «сумнівного» його виключили з більшовицької партії 1921 року, однак згодом поновили — 1927-го.

Проживав із сім'єю (мав дружину й доньку) в Дніпропетровську — нині Дніпро. З 1930 року працював як викладач у комуністичній вищій школі, Інституті профосвіти (водночас мав посаду в історичному музеї), Дніпропетровському інституті народної освіти. За посадами був професором, деканом історичного факультету, очолював кафедри загальної історії, історії Заходу. Фаховий юрист не мав наукових праць, а історію викладав, ретельно готуючись до лекційВенгер А. Г. Штрихи до портрета дніпропетровських «всесвітників»: М. О. Юр'єв у прокрустовому ложі сталінських репресій // Сучасні дослідження з німецької історії. — Дніпро, 2018. — С. 116—120.. У колективі Дніпропетровського історичного музею, яким до середини 1933-го керував відомий учений, знавець козацької минувшини Дмитро Яворницький, не всі вважали, що Юр'єв здатний поліпшити роботу цього культурно-освітнього й науково-дослідного закладу.

Професор критично ставився до ідеологізації науки, вважав формальні практики соцзмагання малозначущими й неефективними, за що його критикували партійці. А коли розпочалася чергова чистка більшовицьких лав, наприкінці 1934-го Юр'єва виключили з ВКП(б) як «дворушника», «фракціонера» та «пособника троцькістсько-націоналістичних елементів», після чого звільнили з роботи. Далі — арешт і слідство, розпочате й проведене чекістами наприкінці 1934 — на початку 1935 року.

Попервах Юр'єв заперечував, що належить до «контрреволюційної організації», але згодом мусив це «визнати». Під час обшуку в нього вдома знайшли 21 книжку авторства таких партійних діячів, як Троцький, Зінов'єв, Каменєв та інші. Окрема нарада при НКВС СРСР рішенням від 28 листопада 1935 року покарала службовця п'ятьма роками таборів за «троцькістську діяльність». Строк відбував у Соловках.

За доби масових політичних репресій постановою окремої трійки Управління НКВС СРСР по Ленінградській області від 9 жовтня 1937 року дістав найвищу кару (розстріл). Вивезений з біломорського архіпелагу з великим етапом в'язнів Соловецької тюрми й страчений 2 листопада 1937 р. в урочищі Сандармох поблизу селища Медвежа Гора (нині місто Медвеж'єгорськ, Республіка Карелія, РФ). З ініціативи громадськості, частину лісової території, де віднайдено місце розстрілів, перетворено 1997 року на меморіал, названий за топонімом урочища «Сандармох».

Реабілітований посмертно 21 жовтня 1959 року.

Сім'я: дружина — Єна Мойсеївна Герцкіс; донька Карманьола, 1927 року народження.

Див. також Список Сандармоху

Примітки

Джерела Шевченко С. В. Імперія терору. — К.: Фенікс, 2021. — С. 340. Остання адреса: Розстріли соловецьких в'язнів з України у 1937—1938 роках: В 2 т. — 2-е вид., доопрац. і доп. — Київ: Сфера, 2003. ISBN 966-7841-40-5 (Т. 1) ISBN 966-7841-68-5 — С. 694. Юрьев М. А. Архивно-следственное дело // Державний архів Дніпропетровської області. — Ф.6478. — Оп. 2. — Спр. 373.