Брайко Михайло Данилович (6 вересня 1879, Чигирин, Чигиринський повіт, Київська губернія — 3 лютого 1938, Черкаси, Черкаський район, Київська область) — матрос Чорноморського флоту, керівник партизанського руху, голова Чигиринського ВРК та один з ключових осіб Чигиринської Республіки.
Біографія Народився Михайло Данилович Брайко 6 вересня 1879 року в місті Чигирин у сімʼї тесляра. У віці 14 років їде до міста Одеси на заробітки. Працює в ресторані, на миловарному заводі. Згодом стає матросом Чорноморського флоту.
Після лютневої революції Брайко стає членом Севастопольської Ради робітничих і матроських депутатів, але згодом повертається на батьківщину, де в грудні 1917 року - його обирають головою Чигиринського ревкому. 11 грудня 1917 року стає делегатом Всеукраїнського зʼїзду Рад. 16 грудня Михайло провів перший зʼїзд Рад Чигиринщини.
25 січня 1919 року в захопленому коцурівцями Чигирині скликаються збори, на які прибувають представники політичних партій та громадських організацій, головою зборів обирають Михайла Брайка. Більшість проголосувала за встановлення радянської влади. У зв’язку з веденням бойових дій було створено військово-революційний комітет в який увійшло 12 більшовиків та 12 лівих есерів, очолив комітет Брайко. Дата проведення цих зборів вважається датою заснування Чигиринської Республіки, в якій Михайло Брайко фактично був другою за впливом людиною після Свирида Коцура.
Більшовики не вбачають в Коцурові та його загоні надійного союзника через його іноді непередбачувані рішення та дії, тому основну ставку роблять саме на Брайка, і саме з ним підтримують постійний контакт, Брайко в цей момент вимушений тримати баланс між Коцуром та більшовиками. Остаточний вибір на користь більшовиків Михайло робить після окупації Чигиринщини денікінцями, коли він разом з іншими членами Чигиринського ВРК евакуюється до Києва.
Після відступу денікінців та розстрілу Свирида Коцура більшовиками Брайко повертається на Чигиринщину, де його обирають головою Чигиринського виконкому Ради робітничих, селянських і солдатських депутатів. У 1932 році його переводять до Києва на посаду голови Республіканського Комітету незаможних селян.
Помер 3 лютого 1938 року в Черкасах, де і похований.
Див. також Коцур Свирид Дементійович Чигиринська республіка
Література Лазуренко В. Історія Чигиринщини. - Черкаси, Ваш Дім, 2004. - 456 ст. Лазуренко В. ЧИГИРИНЩИНА В ІСТОРІЇ УКРАЇНИ Збірник 6 УКРАЇНСЬКА РЕВОЛЮЦІЯ 1917 – 1921 рр.:100 РОКІВ БОРОТЬБИ - Черкаси, 2018. - 534 ст.
Примітки