Кетрін Монік Сюзанна Дестівелль (; 24 липня 1960, Оран) — французька скелелазка та альпіністка, відома соло сходженнями та перемогами на перших міжнародних змаганнях зі скелелазіння на складність. Вона пройшла соло три класичні північні стіни Альп: Айгер, Гранд-Жорас та Маттергорн. У березні 1992 р. Кетрін стала першою жінкою, яка пройшла соло Північну стіну Айгеру за 17 годин. У лютому 1993 року вона зробила перше жіноче зимове соло сходження на Гранд-Жорас. Кетрін Дестівелль — перша жінка, іменем якої названо альпіністський маршрут, пройдений нею 1991 року на Дрю ліворуч від стовпа Бонатті. У 1997 році частина скелі обрушилася і поховала під собою так ніким і не повторений маршрут. Дестівелль знялася в кількох документальних фільмах, включаючи фільм французького режисера Ремі Тезьє «Над вершинами» (Beyond the Summits (Au-delà des cimes)), який завоював звання кращого повнометражного фільму на фестивалі Banff Mountain Film в 2009 роціFacebook.
Біографія Кетрін Дестівелль народилася в Орані на середземноморському узбережжі Алжиру у батьків-французів Сержа та Анні Дестівелль. Вона старша із шістьох дітей. Її батько захоплювався скелелазінням і часто брав дітей у ліс Фонтенбло після їхнього переїзду до Парижу (Франція).
Кетрін навчалася в ліцеї Коро в Савіньї-сюр-Орж. У школі вона відчувала себе чужою через «дивне» захоплення горами, незрозуміле для її однолітків. Кетрін майже щовихідних їздила в гори з більш досвідченими та старшими скелелазами та альпіністами. Лазати фрі соло вона почала у 13-14 років. При цьому Кетрін стверджує, що завжди почувається впевнено, ніби з нею нічого не може статися. Фрі соло вона ходить лише легкі для себе маршрути.
Після школи Кетрін вивчилася на фізіотерапевта у Школі фізіотерапії Парижа та працювала за спеціальністю з 1981 по 1985 роки. Ще підлітком здійснила кілька помітних сходжень на скелях біля замку Фрейр і в Доломітах, але переключилася на професійну кар'єру в скелелазінні та альпінізмі лише у 1985 році, коли набула популярності у фільмах про скелелазіння та соло сходження. З 1985 року почала брати участь у змаганнях. Виграла Sportroccia — перші міжнародні змагання зі скелелазіння (в Бардонеккії та Арко, Італія), які пізніше стали щорічними змаганнями Rock Master. Наприкінці 1980-х років була однією з найсильніших скелелазок на міжнародній спортивній арені, яка тричі поспіль виграла Sportroccia. У липні 1987 року провалилася на сніговому мосту в льодову тріщину під час сходження на пік Егюій-Верт. Вона не була прив'язана мотузкою. Внаслідок падіння на глибину 35 метрів Кетрін зламала тазову кістку та хребет. За рік вона знову виграла Sportroccia.
У 1987 році вийшов відеозапис з її знаменитим соло проходженням в Малі. У цьому ж році була опублікована перша книга Кетрін Дестівелль «Danseuse de Roc». Тоді ж отримала досвід парапланеризму з вершини Кіліманджаро у Танзанії.
У 1988 році Кетрін Дестівелль стала першою жінкою, яка змогла пролізти маршрут складністю 8а+, Chouca в районі Бюу по вертикалі.
Брала участь у змаганнях протягом шести років до 1990 року, після чого прийняла рішення повністю присвятити себе горам та переключилася на висотний альпінізм та проходження складних стін.
У 1990 році разом з Крістін Жанін вона брала участь у престижній гонці зі скі-альпінізму Pierra Menta, де вони прийшли третіми. Цього ж року у зв'язці з Джеффом Лоу вільним лазінням пройшла Безіменну вежу Транго у горах Каракорум у Пакистані (друге проходження вільним лазінням).
Так само в 1990 році Кетрін пройшла широко відомий в альпіністській спільноті маршрут «стовп Бонатті» південно-західним ребром на Пті-Дрю. Бонатті пройшов його соло за 6 днів у 1955 році. Їй знадобилося для цього 4 години. У 1991 році за 11 днів вона пролізла дуже тонку ШТО-щілину, що проходить по крутій західній стіні Пті-Дрю. Цей маршрут отримав її ім'я та обвалився не повтореним у 1997 році.
У 1993 році Кетрін Дестівелль зробила спробу сходження на восьмитисячник Макалу. У 1994 році в Тибеті разом з Еріком Декампом Дестівелль піднялася по південно-західній стіні Шиша-Пангми як акліматизацію перед сходженням по Південній стіні Аннапурни. Але сходження на Аннапурну не вдалося. Виявилося, що Кетрін погано переносить висоту. Також у 1994 році Кетрін у зв'язці з Джеффом Лоу пройшла Югославський маршрут на Велику Вежу Транго.
У 1996 році під час експедиції в Антарктиду Кетрін з Еріком Декампом здійснили перше сходження на пік 4111 в горах Елсворт. Експедиція була раптово перервана падінням Кетрін з вершини на висоту 35 м зі складним переломом ноги. Пара одружилася у 1996 році, наступного року у них народився син Віктор.
У 1999 році Кетрін Дестівелль пройшла директ Великої цінне де Лаворедо, перше жіноче проходження.
З народженням сина Кетрін переважно переключилася на кар'єру письменниці та лектора, і менше часу проводить у горах.
Досягнення на змаганнях зі скелелазіння
1985: 1 в Arco та Bardonecchia (Італія), перші міжнародні змагання зі скелелазіння 1986: 1 в Arco та Bardonecchia (Італія) 1987: 1 в Lyon 1988: 1 у Bardonecchia (Італія) та 2 у Bercy Masters (Франція, Париж) 1989: 1 у Snowbird (США), 4 у Birmingham (Велика Британія) 1990: 3 в Snowbird (США)
Досягнення на скелях Дестівелль була однією з найсильніших скелелазок в тред-лазінні та фрі соло.
1983 — La Dudule, Saussois, Франція (третя жіноча 7a) 1985 — Pichenibule, Verdon, Франція (третя жіноча 7b+) 1985 — Fleur de Rocaille, Mouriès, Франція (перша жіноча 7c+ / 8a) 1988 — Rêve de Papillon, Buoux, Франція (четверта жіноча 8a) 1988 — Elixir de Violence, Buoux, Франція (8a) 1988 — Samizdat, Cimaï, Франція (8a) 1988 — La Diagonale du Fou, Buoux, Франція (8a) 1988 — Chouca, Buoux, Франція (перше жіноче проходження категорії 8a+)
Знамениті проходження фрі соло
1985 — El Puro, Mallos de Riglos в Іспанії 1987 — Bandiagara Escarpment в Малі 1989 — Phi Phi Islands в Таїланді 1997 — Олд-Ман-оф-Хой на Оркнейських островах у Шотландії
Знамениті першопроходження в Альпах Дестівелль була першою жінкою, яка зробила соло сходження на вершини:
1990 (жовтень) — «стовп Бонатті» на Пті-Дрю. 1991 (червень) — новий маршрут на Пті-Дрю за 11 днів (24 червня — 4 липня). Маршрут Дестівелль був першим маршрутом на стіні гори, названий на честь жінки. 1992 (березень) — Північна стіна Айгера 1993 (лютий) — Гранд-Жорас по ребру Walker, технічно складніше Північної стіни Айгера 1994 (лютий) — маршрут Бонатті на Північній стіні Маттергорна 1999 (червень) — директ Великої цінне де Лаворедо, перше жіноче проходження
Відомі експедиції
1990 — Безіменна вежа Транго, Югославський маршрут з Джеффом Лоу. 1992 — North Ridge на Латок I, невдала спроба у зв'язці з Джеффом Лоу, припинена на висоті 6000 м. 1994 — Шиша-Пангма лівим кулуаром Південно-західної стіни, (Kurtyka-Loretan-Troillet Route) з Еріком Декампом. 1996 — Пік 4111 (гори Елсворт, Антарктида), з Еріком Декампом.
Книги Дестівелль — автор наступних книг:
Danseuse de roc, Denoël, 1987 (ISBN 978-2-207-23394-8) Rocs nature (з фотографіями Gérard Kosicki), Denoël, 1991 (ISBN 978-2-207-23898-1) Annapurna: Duo pour un 8000 (з Еріком Декампом), Arthaud, 1994 (ISBN 2-7003-1059-4) L'apprenti alpiniste: L'escalade, l'alpinisme et la montagne expliqués aux enfants (з Еріком Декампом та Gianni Bersezio), Hachette Jeunesse, 1996 (ISBN 978-2-01-291662-3) Ascensions, Arthaud, 2003 (ISBN 2-7003-9594-8) Le petit alpiniste: La montagne, l'escalade et l'alpinisme expliqués aux enfants (з Еріком Декампом і Claire Robert), Guérin, 2009 (ISBN 978-2-35221-038-2)
Фільми
E Pericoloso Sporgersi, Robert Nicod, 1985 Seo, Pierre-Antoine Hiroz, 1987 Solo Thai, Laurent Chevallier, 1989 Nameless Tower, David Breashears, 1990 11 Jours dans les Drus, Gilles Sourice, 1991 Eiger, Stéphane Deplus, 1992 Ballade à Devils's Tower, Pierre-Antoine Hiroz, 1992 La Cascade, Pierre-Antoine Hiroz, 1997 Rock Queen, Martin Belderson, 1997 Au-delà des cimes, Rémy Tézier, 2008
Примітки
Посилання
Фотографії Кетрін Дестівелль Добірка обраного відео з Кетрін Дестівелль