Кшиштоф Станіслав Кезгайло Завіша (Ке(є)з(ж)г(ґ)айло — від , , ) гербу Лебідь ( 20 квітня 1666, — 15 серпня 1721, Бердичів) — державний діяч Великого князівства Литовського та Речі Посполитої, дипломат, мемуарист і військовик; маршалок Сейму Речі Посполитої (1697, 1698, 1718, 1719/1720 і 1720), маршалок Головного Трибуналу Великого князівства Литовського (1708, 1713), воєвода мінський (1720—1721); староста чечерський (1684—1721), мінський (1685—1720), зволенський (1705), суміліський (1718—1721), браславський (1720—1721).
Життєпис Народився Кшиштоф Станіслав 20 квітня 1666 року в Горці Слонімського повіту. Був найменшим сином писаря великого литовського та його дружини . Мав сестру та трьох братівPamiętniki Krzysztofa Zawiszy, wojewody mińskiego (1666—1721). Wydane z oryginalnego rękopismu i opatrzone przypiskami przez Juliana Bartoszewicza, Warszawa, 1862, s. V.. Після смерті батька (1678) виховувався дядьком, великим канцлером литовським Марціяном Александром Огінським. Навчався у Віленській академії, потім у КраковіМархель У. Завіша Крыштоф Станіслаў // Вялікае княства Літоўскае: Энцыклапедыя. У 3 т. / рэд. Г. П. Пашкоў і інш. — Мн.: Беларуская Энцыклапедыя, 2005. — Т. 1: Абаленскі — Кадэнцыя. — ISBN 985-11-0314-4. — С. 638..
1684 року Кшиштоф отримав після смерті брата Казімєжа чечерське староствоPamiętniki Krzysztofa Zawiszy, wojewody mińskiego (1666—1721). Wydane z oryginalnego rękopismu i opatrzone przypiskami przez Juliana Bartoszewicza, Warszawa, 1862, s. X.. Супроводжував дядька Марціяна до на проведення переговорів з московськими послами. 1685 року під час молдавського походу був поранений у сутичці з татарами. Цього ж року отримав після смерті брата Яна Міхала староство мінське. 1686 року супроводжував дядька під час посольства на чолі з до Москви, де в результаті був укладений Вічний мирPamiętniki Krzysztofa Zawiszy, wojewody mińskiego (1666—1721). Wydane z oryginalnego rękopismu i opatrzone przypiskami przez Juliana Bartoszewicza, Warszawa, 1862, s. VII.. 1688 року був вперше обраний послом на Сейм від Мінського повіту, надалі обирався послом практично на кожен сеймPamiętniki Krzysztofa Zawiszy, wojewody mińskiego (1666—1721). Wydane z oryginalnego rękopismu i opatrzone przypiskami przez Juliana Bartoszewicza, Warszawa, 1862, s. IX—X..
10 травня 1694 року Кшиштоф Станіслав отримав від каштеляна троцького посаду капітана хоругви драгунів. 1695 року здійснив подорож до своїх українських володінь, під час якої у Фастові був ґречно прийнятий місцевим полковником Семеном Палієм. Після відвідин Бердичева, повернувся до Литви. У споминах він так описав дану мандрівку:
Після смерті короля Яна III Собеського, Завіша був обраний маршалком каптурового суду Мінського воєводстваPamiętniki Krzysztofa Zawiszy, wojewody mińskiego (1666—1721). Wydane z oryginalnego rękopismu i opatrzone przypiskami przez Juliana Bartoszewicza, Warszawa, 1862, s. XI.. Обирався послом сеймику мінського на конвокаційний сейм 1696 рокуEwa Gąsior, Sejm konwokacyjny po śmierci Jana III Sobieskiego, Warszawa 2017, s. 88., на коронаційний сейм 1697 року<ref>Pamiętniki Krzysztofa Zawiszy, wojewody mińskiego (1666—1721). Wydane z oryginalnego rękopismu i opatrzone przypiskami przez Juliana Bartoszewicza, Warszawa, 1862, s. 191.</ref> і пацифікаційний сейм 1698 рокуPamiętniki Krzysztofa Zawiszy, wojewody mińskiego (1666—1721). Wydane z oryginalnego rękopismu i opatrzone przypiskami przez Juliana Bartoszewicza, Warszawa, 1862, s. 195.</ref>. Був послом вількомирським на сейм звичайний пацифікаційний 1699 року<ref>Pamiętniki Krzysztofa Zawiszy, wojewody mińskiego (1666—1721). Wydane z oryginalnego rękopismu i opatrzone przypiskami przez Juliana Bartoszewicza, Warszawa, 1862, s. 203.. П'ять разів Кшиштоф Завіша обирався маршалком сейму — коронаційного сейму в Кракові (17 вересня — 1 жовтня 1697), пацифікаційного сейму в Варшаві (16 — 28 квітня 1698), звичайного сейму в Гродно (3 жовтня — 14 листопада 1718), звичайних сеймів у Варшаві (30 грудня 1719 — 22 лютого 1720 і 30 вересня — 11 листопада 1720)Władysław Konopczyński, Chronologia sejmów polskich 1493—1793, Kraków, 1948, s. 159, 161.
Під час елекції 1697 року Завіша підтримав кандидатуру Августа Фрідріха Веттіна на королівський трон. Він увійшов до делегації, яка зустрічала нового монархаPamiętniki Krzysztofa Zawiszy, wojewody mińskiego (1666—1721). Wydane z oryginalnego rękopismu i opatrzone przypiskami przez Juliana Bartoszewicza, Warszawa, 1862, s. XII..
1698 року на знак подяки за надану послугу король пообіцяв йому малу литовську печатку підканцлераPamiętniki Krzysztofa Zawiszy, wojewody mińskiego (1666—1721). Wydane z oryginalnego rękopismu i opatrzone przypiskami przez Juliana Bartoszewicza, Warszawa, 1862, s. 58.. Однак потім він вирішив віддати цю посаду , що стало приводом для протиріч між останнім і ЗавішеюJacek Staszewski, August II Mocny, Wrocław, Zakład Narodowy im Ossolińskich — Wydawnictwo, 1998, s. 92–93.. Ця суперечка за підканцлерство розвинулася під час сейму 1699 року. Попри підтримку примаса Міхала Стефана Радзейовського та більшості сенаторів, Кшиштоф Станіслав Завіша не отримав цієї бажаної посади, підканцлером став Станіслав Антоній ЩукаBogusław Dybaś, Sejm pacyfikacyjny w 1699 r., [w:] Roczniki Towarzystwa Naukowego w Toruniu, R. 8 4 — z. 2, Toruń 1991, s. 135, 170—171.. Натомість Август II обіцяв йому 4000 талерів як «винагороду за роботи й збитки», наступну вакантну посаду та подальші милостіPamiętniki Krzysztofa Zawiszy, wojewody mińskiego (1666—1721). Wydane z oryginalnego rękopismu i opatrzone przypiskami przez Juliana Bartoszewicza, Warszawa, 1862, s. 69.. Тоді ж, імовірно, отримав від короля на короткий час посаду писаря великого литовськогоVolumina legum, T. 6, 40, Petersburg, 1860, s. 25.Józef Wolff, Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego: 1385—1795. — Kraków, 1885, s. 283.Pamiętniki Krzysztofa Zawiszy, wojewody mińskiego (1666—1721). Wydane z oryginalnego rękopismu i opatrzone przypiskami przez Juliana Bartoszewicza, Warszawa, 1862, s. XIV..
Протягом 1700—1701 років здійснив паломницьку подорож до Риму, про що залишив діаріуш, зокрема . Відправився у подорож, погостювавши в Бердичеві:
У Римі мінський староста під час аудієнції з Папою Климентом ХІФэліцыян — святы абаронца Менска і Вялікага Княства Літоўскага і Рускага / Андрэй Шула-Сянчэўскі. — Мінск: Альфа-кніга, 2022. — 59 с. : іл., каляр. іл. ; 21 см. — Частка тэксту паралельна на лацінскай і беларускай мовах. — Перад выпускнымі данымі аўтар: Шула-Сянчэўскі Андрэй (Шулаеў Андрэй Леанідавіч). — Бібліяграфія: с. 55―57 (21 назв.). — 16+. — 99 экз. — ISBN 978-985-7272-36-5 отримав у подарунок раку з мощами , які передав потім костелу єзуїтів у Мінську.
Після повернення з подорожі в березні 1701 року Завіша покращив свої відносини зі впливовими Сапігами. Мінський староста разом із ними перейшов на бік Карла XIIJacek Staszewski, «Postanowienie wileńskie» z 1701 r. i jego wpływ na unię polsko-litewską w czasach saskich, [w:] Zapiski Historyczne, 1986, tom 51, zeszyt 1, s. 93.. 1703 року Кшиштоф Завіша знову зблизився з Августом II, проте не припиняв сприяти Станіславу Лещинському. Август викрив цю гру, але пробачив Завішу, можливо розраховуючи на те, що його контакти й зв'язки можуть ще коли-небудь знадобитисяPamiętniki Krzysztofa Zawiszy, wojewody mińskiego (1666—1721). Wydane z oryginalnego rękopismu i opatrzone przypiskami przez Juliana Bartoszewicza, Warszawa, 1862, s. 113—115, XXV..
1704 року Кшиштоф Станіслав Завіша почав керувати армією Сапігів, коли великий гетьман Казімєж Ян Сапіга поїхав до Клайпеди. Таким чином, мінський староста вчергове перейшов на шведський бікAndrzej Rachuba, Sapieha Benedykt Paweł, [w:] Polski słownik biograficzny, T. 34, «Rząśnicki Adolf — Sapieha Jan», Wrocław, Zakład Narodowy im. Ossolińskich — Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1993, s. 44.. Тоді ж, як маршалок конфедерації Жмудського князівства, підписав pacta conventa короля Станіслава ЛещинськогоArticuli pactorum conventorum Stanów tej Rzeczypospolitej i W. X. L. i państw do nich nalężących z Posłami JKM […], s. 18.. Останній, щоб винагородити Завішу, 1705 року надав йому привілей на зволенське староствоPamiętniki Krzysztofa Zawiszy, wojewody mińskiego (1666—1721). Wydane z oryginalnego rękopismu i opatrzone przypiskami przez Juliana Bartoszewicza, Warszawa, 1862, s. XXVII-XXVIII., а 1709 року обіцяв будь-яку вакантну посаду, повторивши маневр Августа II від 1699 рокуPamiętniki Krzysztofa Zawiszy, wojewody mińskiego (1666—1721). Wydane z oryginalnego rękopismu i opatrzone przypiskami przez Juliana Bartoszewicza, Warszawa, 1862, s. 144.. 1708 року був обраний духовним маршалком Головного трибуналу, постійно заміщав дійсного його маршалка, Казімєжа Яна СапігуPamiętniki Krzysztofa Zawiszy, wojewody mińskiego (1666—1721). Wydane z oryginalnego rękopismu i opatrzone przypiskami przez Juliana Bartoszewicza, Warszawa, 1862, s. XXIX..
Завіша був обраний послом мінським на надзвичайний сейм 1712 рокуPamiętniki Krzysztofa Zawiszy, wojewody mińskiego (1666—1721). Wydane z oryginalnego rękopismu i opatrzone przypiskami przez Juliana Bartoszewicza, Warszawa, 1862, s. 300.. 1713 року мінський староста брав участь у засіданні Головного Литовського трибуналу, був обраний його маршалком, проте віддав свою булаву «великому другу» берестейському воєводі Владиславу СапізіPamiętniki Krzysztofa Zawiszy, wojewody mińskiego (1666—1721). Wydane z oryginalnego rękopismu i opatrzone przypiskami przez Juliana Bartoszewicza, Warszawa, 1862, s. 157..
У вересні 1716 року Завіша у Варшаві проводив переговори з представником московського царя Григорієм ДолгоруковимJózef Andrzej Gierowski, Traktat przyjaźni Polski z Francją w 1714 r., Warszawa, PWN, 1965, s. 238.. Підписав Варшавський трактат від імені Тарногородської конфедерації та сконфедерованих коронних військConstytucye na zakończeniu Konfederacyi Tarnogrodzkiey y innych konfederacyi prowincyalnych y partykularnych do niey referuiących się, tak szlacheckich iako y woyskowych koronnych y W.X.L. sub authoritate et valore Seymu Pacificationis, vigore Traktatu Warszawskiego, ex consensu ordinum totius Reipublicae R.P. MDCCXVII. w Warszawie dnia pierwszego miesiąca lutego, postanowione, s. 2, 47.. Весь 1717 рік мінський староста прагнув завоювати прихильність короля Августа II. Свого сина Іґнація він відправив до Саксонії у військову школу й на королівську службуPamiętniki Krzysztofa Zawiszy, wojewody mińskiego (1666—1721). Wydane z oryginalnego rękopismu i opatrzone przypiskami przez Juliana Bartoszewicza, Warszawa, 1862, s. XXXIII.. 1717 року Люблінський Трибунал поставив крапку в тривалій боротьбі між Тишкевичами і Завішами з одного боку, та орденом босих кармелітів — з другого, щодо прав на володіння бердичівським замком. Був виданий декрет, яким наказано власникам Бердичева віддати ченцям відібрану власність та відшкодувати завдані збитки. 15 липня Завіша перебував у Бердичеві,
1718 року був обраний послом на сейм від Мінського воєводстваPamiętniki Krzysztofa Zawiszy, wojewody mińskiego (1666—1721). Wydane z oryginalnego rękopismu i opatrzone przypiskami przez Juliana Bartoszewicza, Warszawa, 1862, s. 350.. Після закінчення сейму отримав староство суміліськеPamiętniki Krzysztofa Zawiszy, wojewody mińskiego (1666—1721). Wydane z oryginalnego rękopismu i opatrzone przypiskami przez Juliana Bartoszewicza, Warszawa, 1862, s. XXXIII-XXXIV..