Вправи для розвитку сили — сукупність фізичних вправ, спрямованих на підвищення здатності м’язів долати або протидіяти зовнішньому опору. Силова підготовка є складовою фізичного виховання, спорту та оздоровчої рухової активності й застосовується з профілактичною, реабілітаційною та спортивною метою.
Історія виникнення та розвитку силових вправ Силові вправи відомі з найдавніших часів і були невід’ємною частиною підготовки людини до праці, полювання та військової діяльності. У Стародавньому Єгипті, Греції та Римі фізичні вправи з обтяженнями використовувалися для розвитку сили й витривалості воїнів. Особливого значення силова підготовка набула в Давній Греції, де атлети застосовували камені та металеві гирі (гальтери).
У XIX столітті з розвитком гімнастичних систем у Європі (німецька, шведська, французька) силові вправи були систематизовані та включені до програм фізичного виховання. Наприкінці XIX — на початку XX століття сформувалися основи важкої атлетики як виду спорту, що сприяло науковому обґрунтуванню методів розвитку сили.
У другій половині XX століття розвиток спортивної науки, біомеханіки та фізіології м’язової діяльності призвів до створення сучасних теорій силового тренування. Сьогодні силові вправи є складовою підготовки в більшості видів спорту, фітнесу та реабілітації.
Поняття сили М’язова сила — фізична якість людини, що характеризує максимальне зусилля, яке можуть розвивати м’язи під час скорочення. Рівень розвитку сили залежить від морфофункціональних особливостей м’язів, нервово-м’язової координації, віку, статі, рівня підготовленості та умов виконання вправ.
Класифікація вправ для розвитку сили Силові вправи класифікують за кількома ознаками.
За характером м’язової роботи Динамічні вправи — виконуються з рухом у суглобах (присідання, жим штанги, підтягування).
Статичні (ізометричні) вправи — виконуються без зміни довжини м’яза (утримання положення, планка).
За видом опору Вправи з власною масою тіла — віджимання, присідання, підтягування.
Вправи з обтяженнями — штанги, гантелі, гирі.
Вправи з опором зовнішнього середовища — еспандери, тренажери, вода.
За спрямованістю Загальносилові вправи — розвивають основні м’язові групи.
Спеціальні силові вправи — орієнтовані на потреби певного виду спорту.
Основні методи розвитку сили У силовій підготовці застосовують такі методи:
Метод максимальних зусиль — використання великих обтяжень з малою кількістю повторень.
Метод повторних зусиль — виконання вправ із середнім обтяженням до помірної втоми.
Метод статичних зусиль — ізометричне напруження м’язів.
Колове тренування — послідовне виконання силових вправ на різні м’язові групи.
Значення силових вправ Регулярне виконання вправ для розвитку сили сприяє:
зміцненню опорно-рухового апарату;
підвищенню функціональних можливостей організму;
формуванню правильної постави;
профілактиці травм та захворювань;
підвищенню працездатності та спортивних результатів.
Застосування у фізичному вихованні та спорті Вправи для розвитку сили широко використовуються у фізичному вихованні дітей і молоді, професійному спорті, фітнесі та реабілітації. Навантаження та обсяг силових вправ підбираються з урахуванням віку, стану здоров’я та рівня фізичної підготовленості.
Див. також Фізичні якості
Силова підготовка
Фізичне виховання
Примітки
Література Платонов В. М. Система підготовки спортсменів в олімпійському спорті. — Київ: Олімпійська література.
Заціорський В. М., Краємер В. Наука і практика силового тренування. — Київ: Олімпійська література.
Bompa T., Buzzichelli C. Periodization: Theory and Methodology of Training. — Human Kinetics.
Verkhoshansky Y. Special Strength Training: Manual for Coaches. — Moscow.