Завод суперфосфату в П'яченці – колишній виробничий майданчик на півночі Італії.
Завод відкрила в 1907 році компанія Primo Consorzio Agrario Cooperativo Piacentino, що була учасником кооперативної спілки Federazione italiana dei consorzi agrari (Ferconsorzi). Технологічний процес передбачав розкладення фосфоритів сульфатною кислотою, яку отримували на самому майданчику . Початкова річна потужність заводу становила 12 тисяч тон суперфосфату, при цьому фактичне виробництво між 1908 та 1916 роками зросло з 11,3 до 14,3 тисяч тонн.
Під час Першої світової війни виникли ускладнення з доставкою фосфоритів, які імпортували до Італії. З огляду на це в 1915-му власник майданчику в П’яченці разом зі ще 5 кооперативами придбали власний пароплав «Famiglia», що тимчасово покращило постачання, але вже навесні 1916-го судно реквізувала держава. Як наслідок скорочення поставок сировини в 1917-му вдалось випустити лише 11,8 тисяч тонн, а в 1918-му – 9 тисяч тонн суперфосфату.
Станом на 1920 рік проєктна потужність майданчику рахувалась як 14 тисяч тонн суперфосфату на рік, а вже у 1921-му провели його розширення. Також можливо відзначити, що в 1925-му кооператив П’яченци у спілці з заводом добрив із Лоді заснували новий суперфосфатний завод у Кастеджіо (Casteggio, за півсотні кілометрів на захід від П’яченци) річною потужністю 12 тисяч тонн суперфосфату.
1 жовтня 1944 року унаслідок потужного бомбардування індустріальної зони П’яченци завод суперфосфату було майже зруйновано. Втім, по завершенні бойових дій узялись за відновлення та в 1947-му відновили випуск сульфатної кислоти та суперфосфату.
В 1954-му завершили розширення заводу, який при цьому отримав сховища фосфоритів та добрив ємністю 50 тисяч тонн та 15 тисяч тонн відповідно.
З плином часу суперфосфат поступився іншим видам добрив, результатом чого стало закриття більшості італійських суперфосфатних заводів.
Примітки