Байда — оповідання українського письменника Бориса Грінченка, написане у 1890 році.
Передумови Кінець XIX — початок XX століття відомі в Україні пануванням царської цензури, зокрема Валуєвським циркуляром та Емським указом, утисками будь-якого прояву національної свідомості українського народу.
В цей час, задля збереження культурної ідентичності, особливо важливою стає просвітницька діяльність і тому у своїй творчості, зокрема в оповіданні «Байда», Б. Грінченко звертається до ролі інтелігенції як рушія національного руху.
Сюжет Степан Петрович Корнієнко, столоначальник канцелярії одного з губернських міст у північно-східній частині Російської імперії, повернувшись додому, розмірковує про ситуацію, що виникла під час роботи. Він впевнений, що був би значно кращим керівником, ніж діючий начальник. Але він розуміє, що не зробить успішну кар'єру, оскільки шістнадцять років тому був відправлений до цього міста у заслання і тільки через сім років зміг влаштуватися на службу.
Корнієнко також згадує рідну Україну, Харків, своє навчання в університеті та мрії, які залишилися нездійсненними та майже забулися.
В цей час сусідський син починає співати про козака Байду. Почувши знайому пісню, Корнієнко усвідомлює, що змарнував роки, відступивши під тиском системи від своїх мрій та зневірившись у власних силах. Він починає вважати себе зрадником та після важких роздумів вирішує спокутувати свою провину. Після прийняття рішення Корнієнко повертається в Україну задля просвітницької роботи.
Сприйняття На думку Михайла Драгоманова, твір «справляє особливе „ліричне враження“, завдяки якому „більше доходить до душі“. При цьому образ Степана Корнієнка є непереконливим через низку причин…».
За розвідкою літературознавиці Надії Левчик, «Байда» є одним з творів, в яких «художньо осмислювались життєві враження письменника в їх перегуку з ідеалами народників».
Примітки