Завоювання Ірландії Тюдорами — процес поступового військово-політичного підкорення Ірландії династією Тюдорів у XVI столітті, що завершився ліквідацією традиційної гельської та англо-нормандської автономії й установленням прямого контролю Англійського королівства над островом. Цей процес супроводжувався військовими кампаніями, адміністративними реформами, релігійними перетвореннями та масштабними соціальними змінами.
Історія
Передумови До початку XVI століття англійська влада в Ірландії була обмежена територією Пейлу навколо Дубліна. Решта острова перебувала під контролем гельських і гіберно-нормандських правителів, які діяли відповідно до брегонського права та традиційної кланової системи. Ослаблення центральної влади в Англії у пізньому середньовіччі сприяло фактичній автономії ірландських земель.
Після сходження на престол Генріха VIII політика щодо Ірландії стала частиною ширшої програми централізації та державного контролю, зумовленої як внутрішніми реформами, так і загрозами з боку Франції та Іспанії.
Політика Генріха VIII У 1541 році ірландський парламент проголосив Генріха VIII королем Ірландії, що формально перетворило Ірландію з лордства на королівство. Одним із ключових інструментів стала політика «покори й повернення», за якою ірландські вожді визнавали владу англійської корони в обмін на збереження земель і титулів за англійським правом.
Водночас впроваджувалася англійська Реформація, що спричинила конфлікт між переважно католицьким населенням Ірландії та протестантською англійською владою.
Військові кампанії XVI століття
Повстання Томаса Фіцджеральда Одним із перших серйозних викликів стала Повстання Томаса Фіцджеральда (1534—1535), спрямована проти реформ Генріха VIII. Повстання було жорстоко придушене, що засвідчило рішучість корони встановити повний контроль.
Десмондські повстання У другій половині XVI століття спалахнули Десмондські повстання (1569—1573, 1579—1583) у Мюнстері, спричинені впровадженням англійської адміністрації та колонізаційної політики. Їх поразка призвела до конфіскації земель і створення Плантації Мюнстера.
Дев’ятирічна війна Кульмінацією опору стала Дев’ятирічна війна (1594—1603) під проводом Г’ю О’Нілла, графа Тайрону. Попри підтримку з боку Іспанії, повстання завершилося поразкою ірландських сил після битви при Кінсейлі у 1601 році.
Завершення завоювання Після смерті Єлизавети I у 1603 році та сходження на престол Якова I військовий опір було остаточно зламано. У 1607 році відбулася Втеча графів, що ознаменувала кінець традиційної гельської знаті.
Наслідки Завоювання Ірландії Тюдорами мало довготривалі наслідки:
ліквідація гельської політичної системи; запровадження англійського права та адміністрації; посилення релігійного поділу між католиками і протестантами; масова колонізація земель англійськими та шотландськими поселенцями; формування передумов для ірландського націоналізму.
Ці процеси визначили характер англо-ірландських відносин на наступні століття та стали джерелом тривалих конфліктів.
Див. також
Історія Ірландії
Примітки