За словами коментатора XIII століття Іоанна Ібелінського, онука Баліана, Галілейське князівство було одним з чотирьох головних сеньйорій Єрусалимського королівства хрестоносців. Безпосередні володіння князівства зосереджувалися навколо Тіверії, у власній Галілеї, але з усіма його васалами панування охоплювало всю Галілею (нині Ізраїль) та південну Фінікію (нині Ліван). Незалежне володіння Сидон розташовувалося між володіннями Галілеї. Князівство також мало своїх васалів — сеньйорства Назарет і Хайфа.
Князівство було засноване, принаймні номінально, у 1099 році, коли Танкреду Готфріад Бульонський передав Тіверію, Хайфу та Бетсан. У 1101 році Балдуїн I обмежив владу Танкреда, віддавши Хайфу Гельдемару Карпенелю, і Танкред був змушений відмовитися від князівства та стати регентом в Антіохії. Князівство стало ленним володінням родин Сен-Омера, Монфокона (Фалькомберка), а потім Бюреса, а його головним центром була Тіверіяда; тому його іноді також називали Тіверіадським князівством або Тіверіадою. Князівство було зруйноване Саладіном у 1187 році, хоча цей титул згодом використовували родичі та молодші сини царів Кіпру (титулярних царів Єрусалиму), а деякі з його колишніх володінь були ненадовго повернуті за договором, укладеним під час хрестового походу баронів.
Примітки