Хімічний завод у Чезано-Мадерно – колишній виробничий майданчик на північному заході Італії.
Завод компанії Società Coloranti Bonelli почав роботу в 1908 році та займався первісно випуском сірчаних барвників та анілінової олії (технічно чистого аніліну). З плином часу організували випуск хлорбензену, динітрохлору, нітрофенолів, сульфанілової кислоти, нафтіонової кислоти, бензидину. Також майданчик в Чезано-Мадерно не пізніше 1918 року отримав невелике електролізне виробництво, що із розчину хлориду натрію продукувало каустичну соду (гідроксид натрію), а також хлор та водень. Важливою базовою сировиною була кам'яновугільна смола, яка могла надходита з коксохімічних заводів та заводів штучного газу.
В 1927-му ввели в дію виробництво синтетичного індиго потужністю 1500 тонн на рік, що було набагато більше за споживання Італії та, за проєктом, мало окупитись за рахунок експорту на Балкани та Далекий Схід. Втім, фактичні результати діяльності виявились суттєво відмінними від запланованого, що похитнуло фінансове становище власника та призвело в 1928 році до переходу майданчику в Чезано-Мадерно під контроль групи Italgas, яка вже володіла хімічним заводом в Ченджо та нещодавно придбала завод у Ро. Для управління цими активами того ж 1928-го створили компанію Aziende Chimica Nazionale Associated (ACNA), а в 1929-му, вже на тлі потужної світової економічної кризи та перебуваючи у важкому становищі, Italgas придбала та передала під контроль ACNA хімічний завод у Буссі-сул-Тіріно. Хоча це й надало доступ до нових замовлень від збройних сил, проте довело фінансовий стан Italgas до критичного. У 1931-му вона була вимушена продати заводи ACNA новій компанії з тією ж арбревіатурою – Società Anonima Colori Nazionali e Affini, засновниками якої виступили італійська Montecatini (колись починала як гірничодобувна, а в першій половині XX століття стала найбільшим хімічним концерном Італії) та німецька IG Farbenindustrie (створена хімічними гіантами BASF, Bayer та Hoechst) з частками 51% та 49% відповідно.
Враховуючи, що чимало виробництв на заводах ACNA дублювались, нові власники узялись за оптимізацію процесів в межах групи. Зокрема, до кінця 1933-го закрили виробництво барвників у Ро та перемістили обладнання до Чезано-Мадерно. В 1932-му тут організували продукування гідроксиду калію (отримують таким саме електролітичним процесом, як і гідроксид натрію, проте на основі розчину хлориду калію), а в 1933-му запустили виробництво формальдегіду потужністю 5 тонн на добу. У ці ж часи з метою більш повного використання електролітичного хлору розширили випуск похідних кам’яновугільної смоли. Ще одним видом діяльності майданчику з 1934-го стала розробка та дослідне виробництво нових продуктів, для чого він отримав передові лабораторії.
В 1936-му в Чезано-Мадерно запустили виробництво такої похідної нафталену як фталевий ангідрид, що є проміжним продуктом для антрахінонів (основа для стійких антрахінонових барвників). Воно мало потужність у 40 тонн на місяць та дозволило компенсувати припинення імпортних поставок через санкцій проти Італії за вторгнення до Ефіопії.
Не пізніше 1938 року почали випуск металічного натрію (отримують електролізом хлориду натрію) з потужністю 260 тонн.
Є відомості, що в 1941-му саме в Чезано-Мадерно відкрили перший значний італійський завод з виробництва полівінілхлориду.
В 1983-му, на тлі кризової ситуації, напрям пігментів та барвників виділили в компанію Pigmenti Italia, тоді як інші виробництва майданчику в Чезано-Мадерно були закриті. В 1985-му Pigmenti Italia, придбала компанія Inmont, яка того ж року сама була придбана BASF.
В 1996-му в межах політики переносу виробництв (передусім шкідливих) до Китаю хімічний завод у Чезано-Мадерно закрили, а на його майданчику організували логістичний центр BASF.Giulio Natta L’Industria dell’alcool metilico e della formaldeide
Примітки