Йоґанн Петер Классен (, , колонія Кронсгартен, Катеринославська губернія, (нині Підгороднє, Дніпропетровська область), Російська імперія — 6 серпня 1975, Блаффтон (Огайо), США) — художник, скульптор, представник менонітської культурної традиції. Значна частина його мистецької спадщини та архівних матеріалів зберігається в архіві та бібліотеці приватного менонітського університету в Блаффтоні (США).

Життєпис Йоґанн Классен народився в 1888 році в менонітському поселенні Кронсгартен, що розташовувалося на території сучасного міста Підгороднє Дніпропетровської області.

В 1889 році його родина переїхала до менонітських колоній Катеринівка і Милорадівка (нині Божедарівська селищна громада, Нікопольський район, Дніпропетровська область). В родині було ще троє братів і сестра.

Батько, Петер Классен (18 листопада 1859 року народження - 29 травня 1910), був фермером і проповідником менонітської громади. Мати — Катаріна Дік (народилася 17 лютого 1860 року в колонії Кронсталь). Йоґанн навчався в середній школі на Хортиці, після чого планував вступити до Московського училища живопису. Однак через революційні події 1905 року він вступив до Катеринославського комерційного училищаЕкатеринославское коммерческое училище за десятилетие. Выпуск 1 (1901—1911). Екатеринослав, Типография К. А. Андпущенко. 1911, 157 с., де навчався близько пів року, після чого виїхав до Швейцарії.

Рік провчився теології спочатку у Бішофцеллі, а згодом у Базелі. Паралельно вивчав грецьку, латину, іврит та англійську мови. Під час перебування у Швейцарії відвідував публічні лекції Володимира Леніна в Blue Café. Уже в Блаффтоні (США), Классен створив невелику керамічну статуетку Леніна за мотивами цих спогадів.

Після смерті батька 28 травня 1910 року матеріальну підтримку для подальшого навчання Йоґанну надав старший брат Генрі. 1912 року він розпочав мистецьку освіту в художніх школах МюнхенаРеєстр зарахування студентів до Академії образотворчих мистецтв Мюнхена 1884-1920, згодом — Берліна. З початком Першої світової війни повернувся на батьківщину.

Як меноніт-пацифіст, Классен був звільнений від військової служби й залучений до альтернативної служби в Червоному Хресті.

Події революції 1917—1921 років змусили його емігрувати. В 1923 році Классен отримав офіційний дозвіл на виїзд за кордон разом із дружиною Анною Дік (донькою Ісаака Діка), сином та великою групою менонітських біженців (приблизно 20 тисяч осіб) залишив Україну. Через Латвію та Англію родина на кораблі «Empress of Scotland» прибула до Канади.

Певний час Классени мешкали в Едмонтоні, де Йоганн працював на цегельному заводі.

У цей період приватний коледж менонітів у Блаффтоні (Огайо, США) оголосив пошук викладача мистецтва. Президент коледжу Семюель К. Мосіман (1867—1940) звернувся до міністра праці США Джона Девіса про працевлаштування Классена в Блаффтоні.

У коледжі Йоганн Петер викладав як мистецтво, так і німецьку мову. В 1958 році закінчив викладацьку діяльність. Мешкав з родиною на території кампусу коледжу. Помер у 1975 роціPaul Klassen. John P. Klassen and the Beginnings of the Art Legacy at Bluffton University // Mennonite Life, spring 2008, vol. 63, no. 1..

Роботи в Україні Однією з найвідоміших робіт митця є скульптура «Сидячий кобзар». Перед революційними подіями 1917-1921 років багатий промисловець-меноніт, Якоб Нібур, замовив Классенові виготовити велику скульптуру для рекреаційної зони, яку він створив на річці Дніпро. Статуя мала бути подарунком українському народові та символом необхідності кращого розуміння поміж менонітами та їхніми сусідами.

Классен деякий час обмірковував це завдання і нарешті запропонував Нібуру встановити статую «Кобзаря». Классен запросив позувати для його роботи незрячого кобзаря, який грав в оперному театрі Санкт-Петербурга.

«Кобзар пробув у нашому будинку місяць. Протягом цього часу я зробив фігуру з глини, а потім відлив її з гіпсу», – сказав Классен. Яків Нібур хотів, щоб кам'яна статуя була в п'ять разів більша за глиняну модель. З цією пропозицією він звернувся до губернатора Катеринославщини. Той зазначив, що ідея прекрасна, але проти такого пам'ятника буде сам цар.

Мрія про будівництво «мосту порозуміння» між менонітами та українцями ніколи не полишала Классена. Він досі сподівається, що колись незабаром гігантська кам'яна статуя Кобзаря, «сліпого музиканта», може бути встановлена ​​в якійсь українській іммігрантській громаді в Канаді чи США. Наразі одна з версій цього пам'ятника знаходиться на території Блаффтонського університетуLarry Kehler. John Klassen — BC's Dedicated Teacher, Artist, Citizen // Bluffton College Bulletin, october, 1968..

Першими відомими роботами Классена в Блаффтоні стали дві мармурові скульптури Ноя Гірші і Менно Сімонса, створені в 1920-х. Обидві скульптури зберігаються при вході до вестибюлю бібліотеки Массельмана Блаффтонського університету.

Наприкінці 1960-х у Блаффтоні створено Классен-Корт — простір для вшанування митця та експонування його робіт. У 2000-х створений Сад скульптур, де представлені роботи відомих випускників Блаффтона, зокрема, й Классена.

Відомі роботи:

Бюст Корнеліуса Г. Веделя. 1944. Коледж Бетель (Канзас, США). Перекують свої мечі на орала. Бронзова табличка біля входу до адміністративної будівлі коледжу Бетель (Канзас, США). Танцюючий кобзар. Бронза (Блаффтон, США). Козак. Бронза, 1940. Классен-Корт (Блаффтон, США). Сидячий кобзар, 1930-ті роки, камінь. Классен-Корт (Блаффтон, США). Ленін. Керамічна статуетка. 1930-ті роки. Мадонна в протигазі. Бронза. 1930-ті роки. Нестор Махно. Кераміка. Червона революція. Акварельний ескіз. Марність війни. Чорнило та акварель. Трійка. Акварель. Жнива пшениці. Малюнок тушшю. Бюст Дмитра Яворницького. 1920-ті роки. Мармур. Дніпропетровський національний історичний музей ім. Д. І. Яворницького (Дніпро, Україна)

Классен і Україна

Під час Першої світової війни, працюючи в Червоному Хресті, Классен отримав декілька замовлень від маршала катеринославського дворянства князя Миколи Урусова на виготовлення скульптурних робіт.

На замовлення відомого підприємця з Олександрівська Якоба Нібура, розробляв проєкт великої скульптури кобзаря для встановлення на острові Хортиця, але встиг зробити лише гіпсову модель.

Імовірно, у 1920-х брав участь у конкурсі на проєкт пам'ятника Тарасові Шевченку в Катеринославі, однак його роботу було відхилено з огляду на національне походження автора.

У 1920-х роках в Катеринославі разом з Дмитром Яворницьким закопав біля стін історичного музею пам'ятник Катерині ІІ. На знак вдячності Классен зробив мармурове погруддя Дмитра ЯворницькогоPaul Klassen. Byruing Katherine The Great //Bluffton University Archives, 16.12.2008 .

Родина Перша дитина Йогана та Анни Классен, Герберт, народився 15 квітня 1922 року в колонії Розенталь. Після переїзду до Блаффтона народилося ще четверо дітей: Поль (листопад, 1924 р.), Отто (10 травня 1927 р.), Карл (22 лютого 1935 р.) та Аніта (17 липня 1937 р.).

Усі п'ятеро дітей Классенів закінчили Блаффтонський університет і четверо з них одружилися з випускниками цього навчального закладу. Вони всі продовжують бути членами менонітської церкви. Двоє з хлопців, Герб і Поль, служили на державній цивільній службі під час Другої світової війни.

Сини Классена обрали гуманітарні професії: Карл і Поль працювали соціальними працівниками в Мічигані та Огайо; Герб був вчителем у Каліфорнії, а Отто – психіатр в Індіані. Аніта одружилася з лікарем Олівером Лугібілем із Пандори, штат Огайо.

Родина має 17 онуків. У 2000-х роках нащадки Классенів відвідали Україну, зокрема Запоріжжя, острів Хортиця та Дніпро, історичний музей.

Джерела John Klassen. A Christmas Story (про події Першої світової війни) // Bluffton University Archives, 1970-ті роки. EXHIBIT: Of Bronze and Bravery: Local Voices of Conscience (про виставку скульптур Йогана Классена) // На сайті Musselman Library. Paul Klassen. John P. Klassen and the Beginnings of the Art Legacy at Bluffton University // Mennonite Life, spring 2008, vol. 63, no. 1. Larry Kehler. John Klassen — BC's Dedicated Teacher, Artist, Citizen // Bluffton College Bulletin, october, 1968. Klassen Played Key Role in Migration // Bluffton College Bulletin, january, 1969, vol. 56. Стенограми інтерв'ю Річарда Пеннера з Йоганном Классеном // Меннонітське історичне товариство Альберти, Фонд Річарда Пеннера, 1969. Родинний архів Емі Лугібіль, онуки Йоганна Классена. Осташева Н. В. История меннонитского поселка Кронсгартен (1793-30-е годы XIX века) // на сайті Дніпропетровського національного історичного музею ім. Д. І. Яворницького. Perry Bush. Dancing with the Kobzar, 2001, 320 p.

Примітки