Розподілений реєстр (, також відомий як спільний реєстр, технологія розподіленого реєстру, або DLT) — система, за допомогою якої репліковані, спільні та синхронізовані цифрові дані географічно розподіляються між різними сайтами, країнами або установами. Його основою є «Argumentum ad populum», згідно з яким достовірність записів залежить від популярності або більшості вузлів, які змушують систему погоджуватися з даними записів. На відміну від централізованої бази даних, розподілений реєстр не потребує центрального адміністратора і, отже, не має єдиної (центральної) точки відмовиDistributed Ledger Technology: beyond block chain. A report by the UK Government Chief Scientific Adviser.
Як правило, розподілений реєстр потребує комп'ютерної мережі peer-to-peer (P2P) та алгоритмів консенсусу, щоб реєстр надійно реплікувався між розподіленими комп'ютерними вузлами (серверами, клієнтами тощо). Найпоширенішою формою технології розподіленого реєстру є блокчейн (зазвичай пов'язаний із криптовалютами), який може бути як у публічній, так і в приватній мережі. Інфраструктура для управління даними є загальною перешкодою для впровадження DLT.
Характеристики Дані розподіленого реєстру зазвичай розподіляються між кількома вузлами (пристроями) в мережі P2P, де кожен із них копіює та зберігає ідентичну копію даних реєстру і оновлюється незалежно від інших вузлів. Основною перевагою такої моделі розподіленої обробки є відсутність центрального органу, який би становив єдину точку відмови. Коли транзакція оновлення реєстру передається в мережу P2P, кожен розподілений вузол обробляє нову транзакцію оновлення незалежно, а потім всі робочі вузли колективно використовують алгоритм консенсусу для визначення правильної копії оновленого реєстру. Після досягнення консенсусу всі інші вузли оновлюють себе за допомогою останньої, правильної копії оновленого реєстру. Безпека забезпечується за допомогою криптографічних ключів і підписів.
Застосування Certificate Transparency — це стандарт інтернет-безпеки для моніторингу та аудиту видачі цифрових сертифікатів на основі розподіленого реєстру. Він був започаткований у 2011 році, стандартизований у 2013 році, а з 2018 року почав використовуватися браузером Google Chrome для всіх сертифікатів.
У 2016 році деякі банки протестували системи розподілених реєстрів для платежів, щоб визначити їхню корисність. У 2020 році Axoni запустила Veris, платформу розподіленого реєстру, яка управляє операціями з обміну акціями. Платформа, яка зіставляє та узгоджує післяторгові дані про обмін акціями, використовується BlackRock, Goldman Sachs, та Citigroup.
Пілотна програма Грошового управління Сінгапуру завершила перші реальні торги з використанням DLT у 2022 році. У пілотному проєкті центрального банку Сінгапуру брали участь JP Morgan, SBI Digital Asset Holdings та DBS. Банки торгували за допомогою смарт-контрактів проти пулів ліквідності токенізованих сінгапурських державних облігацій, японських державних облігацій, ієн та сінгапурських доларів. Сінгапур запустив ще два пілотні проекти. Standard Chartered Bank досліджує токени для торгового фінансування, а HSBC та United Overseas Bank співпрацюють з Marketnode, постачальником інфраструктури цифрових ринків, над продуктами для управління активами.
DLT може використовуватися для смарт-контрактів, тобто формування контрактів, які автоматично виконуються при настанні певних умов. DLT сама по собі захищена криптографічними методами, але також може використовуватися як базовий рівень, на якому можна будувати подальші криптографічні додатки, такі як протоколи, що вимагають або використовують механізм публічного мовлення, включаючи прозоре дешифрування.
Типи У контексті криптовалют технології розподіленого реєстру можна класифікувати за структурою даних, алгоритмами консенсусу, дозволами та тим, чи підлягають вони майнінгу. Типи структур даних DLT включають лінійні структури даних (блокчейни) до складніших, спрямованих ациклічних графів (DAG) та гібридних структур даних. Типи алгоритмів консенсусу DLT включають алгоритми доказу роботи (PoW) та доказу частки (PoS), а також алгоритми формування консенсусу та голосування DAG. DLT зазвичай є або дозволеними (приватними), або недозволеними (публічними). Криптовалюти PoW зазвичай є або «видобувними», або «невидобувними», де останні зазвичай означають «попередньо видобувні» криптовалюти, такі як XRP або IOTA. Криптовалюти PoS не використовують майнерів, а зазвичай покладаються на перевірку серед власників криптовалюти, таких як Cardano або Solana.
Блокчейни є найпоширенішим типом DLT із 256-бітовим безпечним хеш-алгоритмом (SHA). DLT на основі структур даних DAG або гібридних блокчейнів-DAG зменшують розмір даних транзакцій та витрати на транзакції, одночасно збільшуючи швидкість транзакцій порівняно з біткойном, першою криптовалютою. Прикладами криптовалют DAG DLT є MIOTA (IOTA Tangle DLT) та HBAR (Hedera Hashgraph). Holochain представляє відхід від традиційних моделей DLT, використовуючи агент-орієнтований підхід з індивідуальними ланцюгами джерел і розподіленою хеш-таблицею (DHT) для перевірки даних, усуваючи необхідність у глобальному механізмі консенсусу.
Див. також
Смарт-контракт Криптовалюта Майнінг Розподілена геш-таблиця
Примітки