Вальтер IV () (1205–1246) — був графом Брієнни з 1205 по 1246 рік, граф Яффи та Аскалона з 1221 року.
Життя Вальтер був сином Вальтера III Брієнського та Ельвіри Сицилійської. Приблизно в час його народження його батько програв боротьбу за сицилійський престол і був убитий. Його спадщину князівство Таранто та графство Лечче було конфісковано. Він брав участь у Війні за Ключі 1228–1229 років, намагаючись повернути її.
Підлітком Вальтера відправили до Західної Австрії, де його дядько Іоанн Брієнський правив Єрусалимом. У 1235 році Іоанн подарував йому графство Яффо та Аскалон і влаштував шлюб з Марією (до березня 1215 року – приблизно 1252 або 1254 року), дочкою Гуго I Кіпрського, у 1233 році.
Навіть після того, як його дядька було вигнано з королівства Фрідріхом II, Вальтер залишався одним із найважливіших володарів Єрусалимського королівства. Він брав участь у хрестовому поході Теобальда I Наваррського у 1239 році та був серед багатьох французьких хрестоносців, захоплених Айюбідами. Він був командувачем армії хрестоносців, яка виступила проти військ ас-Саліха Айюба в битві при Ла-Форбі у 1244 році. Всупереч пораді аль-Мансура з Хомса, свого сирійського союзника, Вальтер наполягав на наступі, замість того, щоб зміцнювати свій табір і чекати на відступ хорезмійців. У цій катастрофічній битві хрестоносно-сирійські війська були майже знищені. Вальтера було захоплено в полон, катовано біля стін Яффи, і зрештою передано єгиптянам після поразки хорезмійців під Хомсом у 1244 році. Його ув'язнили в Каїрі та вбили купці, чиї каравани він пограбував.
Йому успадкував старший син Джон, який помер бездітним. Його молодший син Гуго де Брієнна оселився в Південній Італії та став прихильником Карла Анжуйського, який повернув йому сімейне графство Лечче.
Примітки