Зимо́ві Олімпі́йські і́гри 1968 або X Зи́мові Олімпі́йські і́гри — міжнародне спортивне змагання із зимових видів спорту, яке проходило під егідою Міжнародного олімпійського комітету у місті Гренобль (Франція) з 6 по 18 лютого 1968 року.

У цих іграх взяли участь 1158 спортсменів із 37 країн, із них чоловіків — 947, жінок — 211. Було розіграно 35 комплектів нагород у 6 видах спорту. У них уперше взяли участь представники Марокко, а спортсмени НДР і ФРН, які становили в 1956–1964 роках Об'єднану німецьку команду, виступали самостійними командами.

Найбільше медалей завоювали спортсмени Норвегії, які успішно виступили в змаганнях ковзанярів та лижників (гонки і стрибки з трампліна). Команда СРСР завоювала на одну (золоту) медаль менше. Краще за інших виступили італійські бобслеїсти, радянські біатлоністи і хокеїсти, шведські лижниці, французькі гірськолижники (і чоловіки, і жінки), саночники з НДР, американські фігуристи.

Офіційно X зимові Олімпійські ігри відкрив президент Франції Шарль де Голль.

Вибір місця проведення 30 грудня 1960 року керівництво Національного олімпійського комітету Франції офіційно інформувало Президента Міжнародного олімпійського комітету (МОК) Евері Брандеджа про готовність Гренобля до проведення ігор, подавши заявку до Виконавчого комітету МОК. Було враховано, що сам Гренобль лежить у тій географічній зоні, де немає гористої місцевості, що забезпечує якісне проведення змагань з ряду олімпійських дисциплін, і тому було запропоновано використовувати інфраструктуру кількох курортних містечок навколо Гренобля. Відповідно до цього склали проєкт, який схвалив уряд Франції і в 1962 році його передали керівництву.

У лютому 1963 року в Лозанні (Швейцарія) відбулася зустріч представників Міжнародних спортивних федерацій і Виконавчого комітету МОК. У травні 1963 року відбулася ще одна зустріч в Афінах (Греція) під час роботи Конгресу Міжнародної спортивної федерації лижного спорту.

На 60-й сесії МОК, яка проходила з 14 по 20 жовтня 1963 року в Баден-Бадені (ФРН), було визначено місце проведення XIX літніх Олімпійських ігор 1968 року — Мехіко (Мексика) — серед чотирьох претендентів.

А на 61-й сесії засідання МОК, яка проходила з 25 по 28 січня 1964 року в Інсбруку (Австрія), на порядку денному було питання про вибір міста-організатора серед шести кандидатів: Калгарі (Канада); Гренобль (Франція); Лахті (Фінляндія); Лейк-Плесід (США); Осло (Норвегія); Саппоро (Японія).

У підсумку голосування отримано такі результати:

1. Раунд 2. Раунд 3. Раунд Гренобль 15 18 27 Калгарі 12 19 24 Лахті 11 14 Саппоро 6 Осло 4 Лейк-Плесід 3

28 січня 1964 року Гренобль було затверджено як місто-організатор X зимових Олімпійських ігор 1968 року.

Організація Вибір Гренобля як міста-організатора Олімпійських ігор був зроблений відповідно до пункту Олімпійських правил 51 (1 Закон від липня 1901 року).

НОК Франції після рішення МОК розпочав формувати Організаційний комітет Олімпійських ігор (ОКОІ). Загалом до підготовки до Ігор крім НОК і ОКОІ, були залучені дві французькі Федерації зимових видів спорту та мерія міста Гренобля за всілякої підтримки фінансових інститутів державних органів влади.

З метою координації дій, які забезпечують підготовку до Ігор, було проведено ряд нарад: 16 лютого, 25 травня, 12 жовтня 1965 року; 7 липня 1966 року; 2 січня і 13 грудня 1967 року.

У них взяли участь 340 учасників загальних зборів.

До 7 липня 1966 року Рада директорів спочатку складалась із 39 учасників, а саме: 19 осіб за посадою, з них президент НОК Франції Жан де Бомон, два члени МОК (представники Франції), чотири члени Генеральної Ради, чотири члени Міської ради Гренобля, вісім членів Муніципалітетів курортних міст, що забезпечують підтримку місту-організатору Ігор; 20 учасників були обрані таємним голосуванням учасників Загальних зборів.

Згодом членом Ради директорів, які призначаються за посадою, став представник Правління міста-курорту, яке забезпечувало будівництво 90-метрового трампліна.

Для координації дій членів Організаційного комітету з підготовки до Олімпійських ігор Рада директорів провела 9 нарад:

3 листопада 1964 року, 22 квітня, 6 липня 1965 року; 25 січня, 14 квітня, 7 липня 1966 року; 11 січня, 28 червня, 29 листопада 1967 року.

У 1967 році Рада директорів була реорганізована у Виконавчий комітет до складу якого увійшли:

Управління: Президент — Альбер Мішаллон; Віце-президенти (5) — Рауль Арден, Роже Женен, Моріс Глезе, Моріс Мартель, Філіпп Потен; Казначей — Жан Дюссоль; Секретар — П'єр Бруно.

Структурні підрозділи (відділи): Технічний відділ; Адміністративний відділ; Відділ логістики.

Символи Емблема На емблемі X зимових Олімпійських ігор зображена сніжинка, яка розташована між трьох троянд, символу міста Гренобль, а також на емблемі намальовані 5 однотонних Олімпійських кілець. По колу емблеми напис французькою мовою: «X JEUX OLYMPIQUES D'HIVER — GRENOBLE 1968» () . Плакат Плакат з нагоди Олімпійських ігор в Греноблі створив Жан Бріан. Розмір плаката 96х62 см. Тираж примірників — 170000 тисяч . Талісман Неофіційним талісманом Олімпійських ігор став персонаж на ім'я «Schuss». Персонаж був зображений на лижах . Емблема ПлакатТалісман

Олімпійські об'єкти Олімпійська чаша При підготовці до Олімпійських ігор НОК Франції та Організаційний комітет Олімпійських ігор (ОКОІ) Гренобля приділяв велику увагу проєктуванню і будівництву Олімпійських об'єктів.

У цілому це був архітектурний ансамбль, основними елементами якого були Олімпійський центр, Олімпійське селище, Прес-центр, стадіони (арени) і траси для проведення змагань з біатлону, лижного спорту, гірськолижного спорту, санного спорту, ковзанярського спорту, стрибків з трампліна, бобслею та хокею із шайбою.

Головним спортивним об'єктом була арена Центрального олімпійського стадіону, одним з елементів якого була Олімпійська чаша, створена за проєктом архітекторів Парижа. Установка Олімпійської чаші на головній спортивній арені стадіону почалася 17 грудня 1967 року. Вона була виконана з алюмінію, основою якої послужила складна конструкція — багатоелементна висока вежа. Відстань від входу арени до підстави чаші становила 300 метрів (96 сходинок), а її ширина — 3,5 метра. Вага Олімпійської чаші становила 550 кг, основний її діаметр — 3 метри, а з урахуванням покриття листовим металом діаметр був збільшений до 4 метрів. Діаметр основного сопла — 1 метр, а його висота — 2 метри. Число газових пальників — 70 штук. Резервуар для зберігання газу розрахований на 1,75 тонн.

Для будівництва чаші і забезпечення подачі газу необхідно було встановити тільки 60000 м труб, і при цьому використовувати значне число гумових з'єднань і більше 600000 різних елементів кріплення. Для забезпечення системи освітлення стадіону знадобилося 3000 м кабелю.

На Олімпійському стадіоні було також встановлено 30-метрову щоглу, на якій згодом підняли Олімпійський прапор. Розміри прапора — 6 х 9 метрів. По периметру стадіону були встановлені флагштоки, на яких розміщувалися Державні прапори країн-учасниць X зимових Олімпійських ігор 1968 в Греноблі.

У містах-курортах Франції, в яких проходила факельна естафета, були встановлені мініатюрні копії Олімпійської чаші. Їх висота становила 1,2 м, діаметр — 0,8 метра, число газових пальників — 8. Олімпійський вогонь у цих мініатюрних чашах горів протягом 13 днів. Цей період дорівнює кількості днів протягом яких проходили X зимові Олімпійські ігри 1968 року.

Льодова Олімпійська арена У вересні 1964 року в парку Поля Містраля почалось будівництво Олімпійської льодової арени Гренобля. У розробці проєкту цього олімпійського об'єкта брали участь провідні архітектори Робер Демартіні і П'єр Жунійон, які використовували ті самі архітектурні принципи, що і при будівництві таких об'єктів як «C.N.I.T.» і Туринський палац спортивних змагань.

Зовні конструкція у вигляді раковини, виготовлена з бетону, алюмінію, дерева і скла, усередині якої проходять кабелі і труби, верхня окрема раковина, має повітряну подушку. Арки, виготовлені із складових секцій, спираються на чотири колони, висота яких сягає 24 метрів, і абсолютно незалежні від установки трибун або фасаду. Повна висота кесона, сформованого двома раковинами, становить 1,3 метра. Товщина бетонних раковин — мінімум 6 см. Повна площа покриття становить 12000 м².

На цьому стадіоні планувалося проведення змагань з ковзанярського спорту, фігурного катання та хокею із шайбою. Для цього необхідно було створити крижану ковзанку 30 х 60 м (для змагань з хокею із шайбою) і 30 х 112 м (для змагань з фігурного катання), по периметру якого повинні були проходити 400-метрові доріжки (із 112-метровими доріжками, внутрішнім радіусом півкола — 25 м, і шириною доріжок — 14 м)https://stillmed.olympic.org/Documents/Reports/Official%20Past%20Games%20Reports/Winter/FR/1968_Grenoble_Vol_1.pdf (ст. 106-108).

Ця арена повинна була розширити можливості вже існуючої ковзанки, і таким чином мав з'явитися спортивний комплекс, який б забезпечив проведення змагань з трьох видів спорту програми зимових Олімпійських ігор. Загальна площа льодової поверхні становить майже 14000 м². Загальна місткість трибун — 11000—12000 місць. Різні приміщення, які вміщував цей комплекс, призначалися для: хокеїстів і ковзанярів (роздягальні, туалети, масажні кімнати, офіси та кімнати для суддів, рефері та комісій); адміністрації (офіси та приміщення для всіх рівнів технічного персоналу, хронометристів та телебачення, а також поліції і поштове відділення і т. д.); розміщення технічних установок.

Будівництво арени було завершене восени 1967 року, якраз напередодні проведення Міжнародного спортивного тижня, протягом якого проводилися змагання із ковзанярського спорту та хокею із шайбою. Всі організаційно-технічні проблеми, які виникали, успішно вирішувалися спільно на засіданнях Міжнародної і Національної спортивних федераціях із ковзанярського спорту та хокею. На цих засіданнях постійно були присутні представники Організаційного комітету Гренобля.

Бігові доріжки для ковзанярського спорту У період з лютого по листопад 1966 року були побудовані відкриті бігові доріжки для ковзанярського спорту, поряд з Центральним стадіоном і Льодовою ареною, являючи собою архітектурний ансамбль спортивних об'єктів. У січні 1967 року там вже проходили змагання під час Міжнародного спортивного тижня у Греноблі.

На цих доріжках планувалося проведення змагань з ковзанярського спорту та фігурного катання. Для цього необхідно було створити ковзанку 30 х 112 м (для змагань з фігурного катання), по периметру якого повинні були проходити 400-метрові доріжки (зі 112-метровими доріжками, внутрішнім радіусом півкола 25 м, і шириною доріжок — 14 м). Загальна місткість трибун для глядачів — 2500 місць, під якими були розташовані офіси, роздягальні, медпункт, бари і кафе.

Муніципальна ковзанка Муніципальна ковзанка, яку відкрили 23 вересня 1963 року, в січні 1964 року стала місцем проведення чемпіонату Європи з фігурного катання. Під час Олімпійських ігор тут пройшов турнір з хокею із шайбою.

Сам зал має три головні елементи — ковзанка, трибуни, а також спеціальні приміщення (офіси, роздягальні, медпункт, бари і кафе, тренувальні зали та роздягальні). Загальна місткість трибун для глядачів — 2500 місць, для почесних гостей, офіційних осіб і преси — 700 місць.

Траси для лижних перегонів З вересня 1964 року до червня 1966 року підкомісія з підготовки та організації змагань з лижного спорту та біатлону, яка входила до складу Міжнародної федерації лижного спорту працювала над проєктом і створенням трас для проведення змагань з лижних перегонів на різних дистанціях.

Було розроблено повні профілі трас на дистанції — 15, 30, 50 км та естафети 4х10 км. За результатами національних чемпіонатів Франції ввели зміни в профілі трас, а саме: ліквідовані ділянки траси з обмерзанням; змінені ділянки траси із значними перепадами висот; траса на 30 км складалась з трьох 10 км кіл; повністю змінена друга частина траси на 15 км; встановлені спеціальні огорожі, пункти контролю і медичні пункти на всіх трасах;