Ізабелла де Брієнн ( - ) — регентка при графі Леччо, титулярна герцогиня Афін і королева Єрусалима з 1356 по 1360 роки.
Сім'я та юність Ізабелла була дочкою герцога Афінського Готьє V де Брієнна і Жанни де Шатільон. Вона народилася в Італії, а в 1308 її батько після смерті Гі II де Ла Рош успадкував Афінське герцогство, і вся родина переїхала в Грецію. У 1311 році батько Ізабелли загинув у битві з каталонцями, що захопили герцогство. Родині Брієннів залишилися лише маленькі володіння в Беотії - Аргос і Навпліон. Герцогиня Жанна з дітьми поїхала до Франції. Все своє життя вона безуспішно намагалася зібрати сили та гроші для повернення своєму синові батьківського престолу.
Одруження та спадщина Оскільки сім'я зазнавала серйозних фінансових труднощів, причиною яких були величезні борги покійного герцога, Ізабелла не змогла одружитися а дворянином свого кола і стала дружиною небагатого лицаря з Ено, Готьє III Енгієнського (помер у 1345). В шлюбі вона народила 11 дітей, у тому числі синів Сойє, Людовіка та Гі.
Брат Ізабелли, Готьє VI Брієн, одружився з племінницею неаполітанського короля і отримав від нього військо для відвоювання афінського герцогства. Вирушивши до Греції, Вальтер взяв із собою сина Вальтера VI та племінника Сойє Енгієнського, сина Ізабелли. Однак його похід закінчився невдачею. Афіни повернути не вдалося, але Брієн продовжував утримувати за собою Аргос та Навпліон. Саме тоді від хвороби помер єдиний син. Залишивши Грецію в 1332, Брієн передав управління Аргосом і Навпліоном сину Ізабелли, Сойє Енгієнському. У 1356 році Вальтер загинув у битві при Пуатьє, борючись проти англійців. Оскільки у нього від двох шлюбів не залишилося дітей, сестра Ізабелла стала його єдиною спадкоємицею.
Владіння Брієна вона розділила між своїми численними дітьми. Сойє продовжував правити Аргосом і Навпліоном, а також отримав титул афінського герцога та французьке графство Брієн. Згодом Сойє передав Аргос та Навпліон молодшому братові Гі. Жан Енгієнський отримав італійські графства Лечче та Кастро, а Людовік — Конверсано. Найзначніша частина спадщини дісталася Жану, після смерті якого в 1380 його володіння успадкував бездітний син П'єтро, а після його смерті в 1384 — його сестра Маргарита Енгієнська, яка стала дружиною князя Раймондо Орсіні, а потім — короля Неаполя Владислава.
Ізабелла де Брієнн померла у 1360 році.
Примітки
Джерела карпов с. p. Латинська Румунія. — : Алетея, 2000. — 256 с. — ISBN 5-89329-247-2 Успенський Ф.І. Розділ VIII. Ласкарис і Палеолог // Історія Візантійської імперії. У 5 т. – : АСТ, Астрель, 2005. – Т. 5. – 558 с. — ISBN 5-271-03856-4 Gregorovius F. Історія міста Афін у середні віки (Від епохи Юстиніана до турецького завоювання). — : Альфа-книга, 2009. — 767 с. — ISBN 978-5-9922-0307-3 Райлі-Сміт Дж. Оксфордська історія хрестових походів. – Oxford University Press, 2002. – 457 с. — ISBN 978-0-87661-406-8