Сойє Енгієнський (1324 - ) —сеньйор Енгієнський з 1345 року (як Сігьє II), а також титулярний герцог Афін і граф Брієнн з 1356 року.
Сойє був другим сином Ізабелли де Брієнн і Готьє III д'Енгієна. У 1332 році він супроводжував свого дядька Готьє VI де Брієнна, титулярного афінського герцога, у військовій експедиції до Греції, з метою відвоювання Афінського герцогства у Каталонської компанії. Похід закінчився невдачею, і Брієнн залишив Грецію, передавши Сойє управління невеликими беотійськими володіннями Аргосом та Нафпліоном. Після смерті бездітного дядька в 1356 році, Сойє отримав титул афінського герцога і графство Брієнн. Сойє не зробив спроб повернення Афінського герцогства, і, передавши управління місцевими землями молодшому братові Гі д'Енгьену, назавжди виїхав із Греції.
У 1361 році був зайнятий справами свого родового маєтку в Енгієні. Після придбання кількох навколишніх земель незаконно заволодів замком Безьє (фр.), що належить могутньому герцогу Альбрехту Штраубінг-Баварському, графу Голландії, Фрісландії та Ено. За наказом герцога Сойє був заарештований, і після кількох днів у полоні в замку Кенуа обезголовлений 21 березня 1364 року.
Сім'я Сойє Енгієнський був одружений з Жанною де Конде, і мав від неї сина Готьє IV д'Енгієнна. Від коханки Елізабет ван Лір прижив чотирьох синів, у тому числі Кола Енгієнського, який вів тривалу війну з герцогом Альбрехтом, прагнучи помститися за смерть батька.
Примітки Карпов С. П. Латинская Романия. — : Алетейя, 2000. — 256 с. — ISBN 5-89329-247-2 Успенский Ф. И. Отдел VIII. Ласкари и Палеологи // История Византийской империи. В 5 т. — : АСТ, Астрель, 2005. — Т. 5. — 558 с. — ISBN 5-271-03856-4 Грегоровиус Ф. История города Афин в средние века (От эпохи Юстиниана до турецкого завоевания). — : Альфа-книга, 2009. — 767 с. — ISBN 978-5-9922-0307-3 Riley-Smith J. The Oxford History of the Crusades. — Oxford University Press, 2002. — 457 p. — ISBN 978-0-87661-406-8