Сполучені Штати проти Рагімі (), 602 U.S. 680 (2024), була справою Верховного Суду США щодо Другої поправки до Конституції США та того, чи може уряд заборонити особі володіти зброєю, якщо на цю особу накладено обмежувальний захід за цивільне домашнє насильство, до відповідного обвинувального вироку чи звинувачення у кримінальному домашньому насильстві.

Це сталося через рішення Апеляційного суду 5-го округу від 2023 року, який визнав недійсним федеральний закон, що забороняв людям володіти вогнепальною зброєю під час дії заборонного судового наказу, пов'язаного з домашнім насильством. Верховний Суд скасував рішення 5-го округу 8:1 і залишив закон у силі. У своєму рішенні Суд удосконалив тест Брюена, заявивши, що при порівнянні сучасних законів про контроль над зброєю з історичною традицією суди повинні використовувати аналогії та загальні принципи, а не суворі відповідності.

Передумови У 2022 році Верховний суд США ухвалив рішення у справі New York State Rifle & Pistol Association, Inc. v. Bruen, яке змінило підхід судів до оцінки законів, пов'язаних з Другою поправкою до Конституції США. Замість того щоб вивчати історію Другої поправки та сферу її дії, а потім застосовувати проміжну перевірку, якщо перше є неясним, критерій, сформульований суддею Кларенсом Томасом, вимагає, щоб законодавство, пов'язане зі зброєю, відповідало історичному законодавству країни про вогнепальну зброю. Згідно з цією думкою, закони повинні мати «історичні аналоги» законів, що існували на момент ратифікації Другої поправки в 1791 році або включення до Конституції в 1868 році на підставі Чотирнадцятої поправки.

5 лютого 2020 року суд штату Техас видав Закі Рагімі цивільну заборонну постанову, яка забороняє йому вчиняти певні дії, пов'язані з переслідуванням його колишньої дівчини або її дитини, а також володіти вогнепальною зброєю. Заборона була видана після інциденту в грудні 2019 року, коли Рагімі напав на свою дівчину на парковці після сварки. Помітивши, що свідком сутички став випадковий перехожий, Рагімі вистрілив у свідка з пістолета. Попри заборону володіти вогнепальною зброєю та спілкуватися зі своєю дівчиною, Рагімі неодноразово порушував цю заборону. У травні 2020 року Рагімі був заарештований після того, як підійшов до її будинку посеред ночі. У листопаді 2020 року йому було пред'явлено звинувачення у нападі із застосуванням смертоносної зброї за обтяжуючих обставин після того, як він погрожував пістолетом іншій жінці.

У період з грудня 2020 року по січень 2021 року Рагімі взяв участь у п'яти стрілянинах. Спочатку він вистрілив у чоловіка, який придбав у нього наркотики, після того, як той нешанобливо з ним розмовляв; Рагімі вистрілив у будинок чоловіка з AR-15. Наступного дня Рагімі потрапив у дорожньо-транспортну пригоду і вистрілив в іншого водія. Він втік з місця аварії, повернувся, зробив ще кілька пострілів в іншого водія, а потім знову втік. Через три дні після першої стрілянини Рагімі вистрілив у повітря з пістолета в присутності дітей. Через кілька тижнів після цієї стрілянини вантажівка на шосе блимнула фарами на Рагімі, коли він проїжджав повз неї; Рагімі поїхав за вантажівкою з шосе і вистрілив в іншу машину, яка їхала за вантажівкою. Нарешті, Рагімі вистрілив у повітря з пістолета в ресторані швидкого харчування після того, як кредитна картка його друга була відхилена.

Підозрюючи Рагімі у цих стрілянинах, правоохоронці провели обшук у його будинку, де знайшли гвинтівку і пістолет, які, як він зізнався, належали йому. Крім того, правоохоронці знайшли боєприпаси, магазини та копію охоронного ордера. Він був звинувачений і засуджений федеральним окружним судом за незаконне володіння вогнепальною зброєю відповідно до 18 U.S.C. § 922(g)(8), який забороняє особам володіти вогнепальною зброєю, якщо вони «підпадають під дію судового наказу, який забороняє їм переслідувати, переслідувати або погрожувати інтимному партнеру».

Захисні приписи щодо домашнього насильства, пов'язані із забороною на володіння вогнепальною зброєю, були введені в дію Законом про контроль за обігом зброї 1968 року, однак федеральним законом, який забезпечив виконання цього обмежувального припису, став Закон про насильство щодо жінок 1994 року.

Історія процесу Рагімі оскаржив свій вирок, подавши заяву про відвід на підставі § 922(g)(8) Своду законів США до Окружного суду Північного округу Техасу на підставі Другої поправки до Конституції США. Суд відхилив його відвід, і Рагімі подав апеляцію до П'ятого окружного апеляційного суду. Колегія П'ятого окружного суду спочатку підтримала розділ 922(g)(8), але поки клопотання Рагімі про повторний розгляд справи перебувало на розгляді, Верховний суд прийняв рішення у справі Бруена, що змусило колегію відкликати свій висновок. Сторони подали додаткові записки і повторно розглянули справу перед новою колегією у складі трьох суддів.

2 лютого 2023 року П'ятий окружний апеляційний суд визнав § 922(g)(8) Зводу законів США неконституційним, заборонивши його застосування в Техасі, Міссісіпі та Луїзіані. 2 березня 2023 року П'ятий окружний суд відкликав висновок колегії суддів і подав переглянутий висновок, досягнувши того ж результату. 17 березня 2023 року Міністерство юстиції США звернулося до Верховного суду з проханням скасувати рішення апеляційного суду і залишити в силі федеральний закон, що криміналізує володіння вогнепальною зброєю особами, на яких поширюється дія заборонних судових приписів щодо домашнього насильства.

Висновки п'ятого округу У своєму одностайному рішенні від 2 лютого суддя Корі Т. Вілсон відкинув аргумент уряду про те, що Друга поправка застосовується лише до «законослухняних, добропорядних громадян», посилаючись на особливу думку судді Емі Коні Барретт у справі Кантер проти Барр, коли вона працювала суддею Суду США у Сьомому окрузі. Барр, коли вона працювала суддею Апеляційного суду США по Сьомому округу. Суддя Барретт стверджувала: «Законодавці епохи заснування не позбавляли злочинців права на носіння зброї лише через їхній статус злочинців» і не накладали на це право жодних «обмежень, що ґрунтуються на чеснотах».

Потім суддя Вілсон застосував критерій історичної традиції, сформульований у справі Бруена, при розгляді питання про те, чи можна застосувати історичні аналоги, запропоновані Міністерством юстиції, до розділу 922(g)(8). Міністерство юстиції представило три категорії можливих аналогів: «(1) Англійські та американські закони..., що передбачають роззброєння «небезпечних» осіб, (2) англійські та американські закони про «озброєння» та (3) колоніальні закони та закони про поручительство ранніх штатів. У висновку від 2 лютого зазначалося, що історичні закони про роззброєння “небезпечних” класів людей не схожі на сучасне законодавство, оскільки “метою цих законів про ”небезпеку» було збереження політичного та соціального порядку, а не захист ідентифікованої особи від конкретної загрози, яку вона несе з боку іншої".

Переглянутий висновок від 2 березня включав розширену згоду судді Джеймса К. Хо, який стверджував, що «цивільні захисні приписи занадто часто зловживають як тактичний прийом у шлюборозлучних процесах - і видаються без будь-якої реальної загрози небезпеки» Суддя Вілсон пішов далі й стверджував, що Розділ 922(g)(8) може навіть поставити жертв домашнього насильства «у більшу небезпеку, ніж раніше», тому, що вони будуть не в змозі захиститися від кривдників зі зброєю, якщо суддя випустить «обопільне» захисне розпорядження.

Реакції У своєму коментарі для The New York Times від 29 березня 2023 року після рішення П'ятого окружного апеляційного суду Лінда Грінхаус підкреслила важливість звернення уряду до Верховного Суду. Грінхаус передбачила, що Суд візьме цю справу до розгляду, і написала, що його остаточне рішення прояснить, наскільки прихильно нинішній Суд ставиться до власників зброї. Пізніше газета Guardian назвала цю справу найпослідовнішою справою цього терміну.

Верховний суд У своєму остаточному переліку справ за жовтень 2022 року Верховний Суд погодився розглянути цю справу 30 червня 2023 року.

Усні аргументи Усні дебати відбулися 7 листопада 2023 року. Від імені Сполучених Штатів у справі виступала Генеральний прокурор Елізабет Прелогар, а від імені Рагімі - Джей Метью Райт, місцевий федеральний державний захисник Рагімі.

Висновок Суду 21 червня 2024 року Верховний Суд прийняв рішення 8-1 на користь уряду, підтримавши можливість тимчасово обмежувати осіб, які, як вважається, становлять фізичну загрозу від володіння зброєю, надану законом 1994 року Голова Верховного Суду Робертс написав думку більшості, до якої приєдналися всі судді, окрім судді Кларенса Томаса. Робертс, застосовуючи стандарт «історичної традиції» з Брюена, заявив, що суди не повинні розглядати Брюена так само жорстко, як це зробив П'ятий окружний суд, шукаючи «історичного двійника», а натомість звернути увагу на ті аспекти історії, які «релевантно схожі» на сучасний закон, що оскаржується. З цією метою Робертс заявив, що «закони про вогнепальну зброю включають положення, що забороняють особам, які загрожують фізичною шкодою іншим, зловживати вогнепальною зброєю», і в англійському та американському законодавстві «вони підтверджують те, що підказує здоровий глузд: Коли особа становить явну загрозу насильства для іншої особи, вона може бути роззброєна". Більшість суддів погодилася з тим, що у справі Рагімі аргумент уряду про те, що Рагімі не був відповідальним громадянином, не був достатнім для того, щоб відмовити йому в його правах, передбачених Другою поправкою.

Томас, автор рішення більшості Брюена, заявив у своїй окремій думці, що уряд не зміг вказати на жодні історичні закони, подібні до чинного закону, на підтримку тесту Брюена. Томас стверджував, що тест Брюена вимагає більш суворого історичного порівняння, ніж те, яке було використано більшістю.

Декілька суддів написали власні окремі думки щодо специфіки критерію «історичної традиції» у справі Бруена, застосованого в цьому випадку. Суддя Соня Сотомайор, до якої приєдналася суддя Олена Каган, які обидві висловили окрему думку щодо рішення у справі Бруена, знову стверджувала, що рішення у справі Бруена було помилковим, але на відміну від суворих вимог, які Томас виклав у своїй окремій думці, більшість у справі Рагімі «дозволяє історичне дослідження, спрямоване на виявлення чогось корисного і такого, що може бути використано сьогодні». [Суддя Кетанджи Браун Джексон погодилася з Сотомайором, що рішення у справі Брюена було помилковим, а щодо плутанини у розгляді справ про права на зброю в судах нижчих інстанцій, то «провина може лежати на нас, а не на них». Суддя Емі Коні Барретт підтримала рішення більшості, дозволивши використовувати аналоги, а не точне порівняння для тесту Брюена, а також те, що вимога «нормативно-правових актів 21 століття слідувати політичним рішенням кінця 18 століття [дає] нам “закон, що застрягнув у бурштині”. І це припускає, що законодавчі органи епохи заснування максимально використовували свою владу для регулювання, тим самим прийнявши погляд на законодавчу владу «використовуй або втрать», тоді як Брюен вимагає «ширшого погляду». Суддя Ніл Горсуч погодився з Томасом, що тест Брюена повинен використовувати більш суворе порівняння, але заявив, що уряд успішно продемонстрував необхідні історичні закони, щоб виправдати сучасне регулювання.

Примітки