Президентські вибори в Грузії відбулися 14 грудня 2024 року. Після внесення поправок до конституції та переходу Грузії до парламентської республіки у 2017 році, що призвело до значного обмеження президентських повноважень, це були перші непрямі вибори, на яких президента обирала 300-членна виборча колегія, що складалася з парламентських, місцевих та регіональних представників. Кандидат від правлячої партії Міхеїл Кавелашвілі був обраний 224 голосами виборників.

Через бойкот опозиції президентські вибори 2024 року стали першими в історії Грузії, на яких у бюлетені був лише один кандидат від однієї партії, що є різким контрастом порівняно з 65 кандидатами на попередніх президентських виборах 2018 року. Вибори були широко оскаржені й визнані опозицією нелегітимними, значною мірою через звинувачення у фальсифікаціях, пов'язаних з одночасними парламентськими виборами. Ці звинувачення спричинили масові протести та сприяли поглибленню політичної кризи в країні. Саломе Зурабішвілі разом з опозиційними партіями та деякими представниками міжнародної спільноти, зокрема Європейським парламентом, відмовилася визнати обрання Кавелашвілі легітимним президентом Грузії.

Передісторія Повноваження президента були обмежені внаслідок конституційної реформи 2017 року та переходу Грузії до парламентської моделі правління. Президент більше не має повноважень вести міжнародні переговори з іноземними державами. Президентські повноваження у воєнний час також зменшено: рішення про використання сил оборони приймає виключно прем'єр-міністр, а президенту необхідно отримати згоду прем'єр-міністра на оголошення воєнного або надзвичайного стану. Крім того, Рада національної оборони — консультативний орган при президенті — втратила свій постійний статус і може скликатися лише під час воєнного стану. Хоча президент формально залишається главою держави, головнокомандувачем та представником у зовнішніх відносинах, його роль більше не включає забезпечення «функціонування державних органів у межах повноважень, наданих Конституцією». Президент також втратив право «вимагати обговорення окремих питань на засіданні Уряду та брати участь в обговоренні».

Згідно із законом, прийнятим у лютому 2024 року, Голова Парламенту, а не президент, висуває кандидатури та оголошує конкурс на обрання Голови Центральної виборчої комісії (ЦВК) та її професійних членів. Для обрання кандидатів Парламенту потрібна кваліфікована більшість у три п'ятих (90 голосів) у першому турі. У разі невдачі в наступному турі може бути використана проста більшість (76 голосів), при цьому допускаються дві спроби. Якщо обидві спроби виявляться невдалими, президент отримує повноваження призначити голову або члена ЦВК. Закон також передбачає, що члени ЦВК обіймають посади протягом повного п'ятирічного терміну, навіть якщо їх обрано меншою кількістю голосів.

Президентство Саломе Зурабішвілі Незважаючи на підтримку правлячої партії Грузинська мрія (ГМ) під час президентських виборів 2018 року та подальшу перемогу, президент Саломе Зурабішвілі поступово дистанціювалася від правлячої партії в наступні роки, що призвело до міжінституційного конфлікту з урядом та парламентом. Принаймні двічі уряд забороняв президенту виїжджати за кордон, не дозволивши їй відвідати Україну, Польщу, Німеччину та Францію. У березні 2023 року уряд оголосив, що подасть два позови до Конституційного суду проти президента через її рішення здійснити несанкціонований візит до Брюсселя та Парижа, а також через її відмову підписати укази про призначення кандидатів на посади послів, висунутих урядом, проте через кілька місяців позови були відхилені. Зурабішвілі дедалі частіше використовує своє право вето проти парламенту, зокрема наклала вето на законопроекти про зміну складу Національного банку Грузії та розширення обсягу й термінів проведення таємних розслідувань, а також на законопроект про «іноземних агентів».

18 жовтня 2023 року ГМ безуспішно намагалася оголосити імпічмент Зурабішвілі, оскільки парламент не зміг зібрати 100 голосів, необхідних для її усунення з посади. У жовтні 2024 року міжінституційний конфлікт між президентом та урядом загострився. Президент охарактеризувала парламентські вибори 2024 року в Грузії, на яких перемогла партія «Грузинська мрія», як «сфальсифіковані», а новообраний парламент — як «нелегітимний». Вона підтримала протести опозиції після виборів і заявила про свій намір залишатися президентом до проведення нових парламентських виборів навіть після закінчення її терміну повноважень у грудні 2024 року. У відповідь новий прем'єр-міністр Іраклій Кобахідзе заявив, що президент буде змушена піти у відставку.

Виборча система

Конституційні зміни 2017 року 26 вересня 2017 року Парламент Грузії ухвалив конституційні поправки, які набули чинності в грудні 2018 року після інавгурації Саломе Зурабішвілі на посаді президента. Внаслідок конституційної реформи прямі вибори президента всенародним голосуванням були скасовані й замінені системою непрямих виборів через Виборчу колегію з 300 членів, до якої увійшли всі 150 депутатів парламенту, усі 20 представників Верховної ради Абхазької Автономної Республіки, усі 21 члени Верховної ради Аджарської Автономної Республіки та 109 виборців, що представляють органи місцевого самоврядування, розподілених між партіями пропорційно до їхньої підтримки на місцевих виборах. Нова виборча система діє з цих виборів. Президента обирають без попередніх дебатів у залі парламенту шляхом відкритого голосування.

Президент обіймає посаду протягом п'яти років і може обіймати її максимум два терміни. Мінімальний вік для обрання президентом збільшився з 35 до 40 років. Також змінилися вимоги до проживання: кандидат у президенти повинен прожити в Грузії щонайменше 15 років. Однак кандидат більше не зобов'язаний проживати в Грузії протягом останніх трьох років перед виборами.

Склад Виборчої асамблеї Для висунення кандидата в президенти на Виборчій колегії потрібна група з щонайменше 30 виборців. Кожен виборець має право висунути та проголосувати лише за одного кандидата. Для обрання президента потрібно 200 голосів. Однак якщо жоден кандидат не набере 200 голосів, проводиться другий тур між двома кандидатами, які отримали найбільшу кількість голосів. У другому турі переможцем оголошується кандидат, який отримав більше голосів. Делегація ГД U–NM ФГ CfC СГ ПНГ Належна лабораторна практика (GLP) Незалежний Всього Місцеві представники 54 39 9 1 4 1 1 0 109 Абхазія 0 0 0 0 0 0 0 20 20 Аджарія 13 4 2 1 1 0 0 0 21 рік Парламент 89 16 12 19 років 14 0 0 0 150 Всього 156 59 23 21 рік 19 років 1 1 20 300 Джерело:

Фінал Унаслідок протестів опозиції проти результатів парламентських виборів у Грузії 2024 року та бойкоту парламенту опозиційними партіями, на цих виборах не було місцевих представників чи учасників від опозиції. Через відмову опозиції делегувати своїх 55 місцевих представників до Виборчої колегії ці місця дісталися партії Грузинська мрія, що дозволило збільшити її представництво до 211 місць.

Крім того, до бойкоту опозиції приєдналися два члени Верховної ради Автономної Республіки Абхазія. Делегація ГД CfC U–NM СГ ФГ ПНГ Належна лабораторна практика (GLP) Незалежний Всього Місцеві представники 109 0 0 0 0 0 0 0 109 Абхазія 0 0 0 0 0 0 0 20 20 Аджарія 13 1 4 1 2 0 0 0 21 рік Парламент 89 19 років 16 14 12 0 0 0 150 Всього 211 20 20 15 14 0 0 20 300

Дата

26 листопада 2024 року парламент Грузії призначив дату виборів на 14 грудня.

Кандидати 27 листопада 2024 року правляча партія Грузинська мрія висунула кандидатом на посаду президента Грузії Міхеїл Кавелашвілі, колишнього футболіста та співзасновника партії «Сила народу».

Бідзіна Іванішвілі, почесний голова партії, особисто представив Кавелашвілі як кандидата, наголосивши на його видатній кар'єрі. Іванішвілі відзначив досягнення Кавелашвілі як футболіста, який з честю представляв Грузію, граючи за «Динамо» (Тбілісі), «Аланію» (Владикавказ), «Манчестер Сіті» та провідні швейцарські клуби. Він також охарактеризував Кавелашвілі як втілення ідеального грузинського чоловіка — принципового патріота, відданого чоловіка та гордого батька чотирьох дітей.

Кавелашвілі не має вищої освіти, що завадило йому балотуватися на посаду президента Федерації футболу Грузії у 2015 році. Мамука Мдінарадзе, виконавчий секретар партії Грузинська мрія, захистив кваліфікацію Кавелашвілі, стверджуючи, що любов до своєї країни та базові компетенції не вимагають диплома, зазначивши, що багато конституцій, включаючи грузинську, не вимагають вищої освіти для державних посад. Мдінарадзе розкритикував попередніх лідерів зі ступенями за те, що вони не змогли розвивати країну, та висловив впевненість у Кавелашвілі як позапартійному лідері, який ставитиме інтереси Грузії на перше місце, об'єднуватиме націю та уникатиме обслуговування іноземних порядків денних.

Висунення Кавелашвілі кандидатом у президенти від правлячої партії викликало різку критику з боку опозиційних діячів, які звинувачують керівництво партії у підриві демократії та неповазі до грузинського народу. Критики стверджують, що висунення дискредитує демократичні інституції країни, шкодить її відносинам із Заходом, і називають його «найвидатнішим антизахідником». Дехто також поставив під сумнів кваліфікацію та освіту Кавелашвілі, звинувативши правлячу партію у просуванні суперечливого порядку денного, який ризикує ще більше ізолювати Грузію від її західних союзників. Крім того, опозиція оскаржує легітимність складу парламенту та запланованих президентських виборів, дехто називає їх неконституційними та зрадою грузинських демократичних традицій.

У відповідь на цю критику Саломе Зурабішвілі засудила заплановані вибори як «нелегітимні» та «неконституційні», назвавши їх «пародією», яка «не має жодного зв'язку з політичним процесом». Вона стверджувала, що вибори є образою грузинських традицій, історії та культури, вважаючи їх «неприйнятними».

Через бойкот результатів парламентських виборів опозиційними партіями окрім «Грузинської мрії» жодна партія не висунула своїх кандидатів, що залишило Кавелашвілі єдиним кандидатом на посаду президента.

Результати У виборах взяли участь 211 виборців від «Грузинської мрії» та 14 від Верховної ради Абхазької Автономної Республіки. Усі підтримали кандидатуру Михайла Кавелашвілі, окрім члена Верховної ради Абхазії Ади Маршанії . Вона розкритикувала виборців і заявила, що не голосуватиме за Кавелашвілі. Її голос було визнано недійсним. КандидатПартіяГолоси%Міхеїл КавелашвіліСила народу224100,00Разом224100,00Дійсні голоси22499,56Недійсні/порожні бюлетені10,44Всього голосів225100,00Зареєстровані виборці/явка30075,00Джерело: CNN, Civil.ge

Внутрішній

Чинна президентка Саломе Зурабішвілі відмовилася залишати посаду та закликала до консультацій щодо нових виборів. Прем'єр-міністр Іраклій Кобахідзе заявив за тиждень до нової президентської інавгурації, що Зурабішвілі «доведеться залишити посаду 29 грудня. Подивимося, де вона продовжуватиме жити — на волі чи за ґратами», припустивши, що її «дії можуть порушувати Кримінальний кодекс». 27 грудня Зурабішвілі знову заявила, що президентські вибори недійсні, і що вона залишиться президентом. Зурабішвілі повторила свою позицію в день інавгурації Кавелашвілі 29 грудня, назвавши цю подію «пародією». Однак, щоб уникнути насильства, Зурабішвілі погодилася з правлячою партією та добровільно покинула Палац Орбеліані вранці в день інавгурації Міхеїла Кавелашвілі 29 грудня 2024 року. Вона заявила, що залишається президентом і забере з собою прапор і свою легітимність: «Ця будівля нікому не належить, ця будівля була символом, поки тут сидів президент, який був легітимним. Я забираю легітимність, я забираю прапор, я забираю те, що є вашою довірою». Обидва колишні президенти Грузії, Георгій Маргвелашвілі та Міхеїл Саакашвілі, заявили, що Зурабішвілі залишається легітимним президентом Грузії, доки не буде обрано легітимну заміну.