Імператор Ґо-Ханадзо́но (, ґо-ханадзоно тенно; 10 липня 1419 — 18 січня 1471) — 102-й Імператор Японії, синтоїстське божество. Роки правління: 7 вересня 1428 — 21 серпня 1464Усі дати подані за європейським календарем..
Біографія Імператор Ґо-Ханадзоно народився 10 липня 1419 року. Він був первістком принца Садафуси, правнуком Імператора Суко. Матір'ю хлопчика була фрейліна Нівата Юкіко, донька тимчасового старшого радника Нівати Цунеарі. Новонародженому дали ім'я ХікохітоІмператор Ґо-Ханадзоно // Енциклопедія Ніппоніка: в 26 т. 2-е видання. — Токіо: Сьоґаккан, 1994—1997..
1428 року, у зв'язку зі смертю Імператора Сьоко, який не мав синів, лінія Імператора Ґо-Коґона перервалася. Тому згідно з волею батька покійного, Верховного Імператора Ґо-Комацу, спадкоємцем обрали первістка принца Садафуси. Того ж року Верховний Імператор усиновив хлопця і передав йому монарший престол, а наступного року організував церемонію інтронізації. Завдяки цьому японський трон повернувся до головної чоловічої лінії гілки Дзімьоїн Імператорського роду. Але представники Південного двору невважали Ґо-Ханадзоно законним. Тому вже того ж року повстав Кітакабане Міцумаса у провінції Ісе, висунувши претендентом на трон принца Оґуру-но-мію (онука колишнього імператора Ґо-Камеями). Невдовзі останній загинув у битві. Але нащадки Південного двору продовжували підбурювати заклади, створивши так званний Пізній Південний двір.
В перші роки правління імператора Ґо-Ханадзоно реальна влада в Імператорському дворі належала ексімператору Ґо-Комацу. Проте після смерті останнього в 1433 році, молодий монарх розпочав одноосібне керування країною. Його доба припала на період активізації антиподаткового провінційного руху, повстання Пізнього Південного двору в провінції Ямато у 1437—1438 роках, боротьби регіону Канто за унезалежнення від сьоґунату Муроматі 1438 року та вбивство сьоґуна Асікаґи Йосінорі 1441 року.
1443 року прихильники Пізнього Південного двору захопили імператорський палц, викравши два з трьох священних скарбів (меч і яшму) та імператорську печатку, за цим втекли на гору Хієй, але швидко були переможені. Невдовзі за підтримки кланів провінції Ямато представники Пізнього Південного двору створили бази в центрами в Кітаямі та Санноко. У 1444—1446 роках урядовим військам довелося придушувати нове повстання в горах Йосіно. 1457 року вдалося вбити братів з роду Тамаґава но Мія — нащадків імператора Тьокея, які контролювали Кітаяму та Санноко.
1464 року імператор Ґо-Ханадзоно передав своєму сину Фусахіто монарший престол, а сам прийняв титул Верховного Імператора. 1467 року, зі спалахом великої смути Онін, що переросла у всеяпонську громадянську війну, він постригся в ченці під іменем Енманті..
18 січня 1471 року імператор Ґо-Ханадзоно помер у 52-річному віці від інсульту. Його поховали в гробниці Нотіноямаґуні後山国陵, のちのやまぐにのみささぎ, ноті но ямаґуні но місасаґі., на півночі Кіото..
Був здібним поетом, складав вірші-вака, з яких 12 увійшли до антології «Сінсьоку Кокін-сю», 11 — «Сінсен Цукуба-сю». Також є відомим його щоденник «Ґо-Ханадзоно-ін Ґокі».
Генеалогічне дерево
Примітки
Джерела та література
Історія Імператорів
『新編 日本史辞典』 (Нове видання. Словник історії Японії'') / 京大日本史辞典編纂会. — 東京: 東京創元社, 1994. — P.1057—1058. 『歴代天皇全史―万世一系を彩る君臨の血脈』 (歴史群像シリーズ (69))
Посилання
Список усипальниць Імператорів Японії // Офіційна сторінка Управління Імператорського двору Японії