Імператор Ґо-Комьо́ (, ґо-комьо тенно; 20 квітня 1633 — 30 жовтня 1654) — 110-й Імператор Японії, синтоїстське божество. Роки правління: 14 листопада 1643 — 30 жовтня 1654Усі дати подані за європейським календарем..
Життєпис Імператор Ґо-Комьо народився 20 квітня 1633 року. Він був четвертим сином Імператора Ґо-Мідзуноо. Матір'ю хлопчика була фрейліна Соно Міцуко, донька лівого міністра Соно Мототади. Новонародженому дали ім'я Цуґухіто і титул принц СуґаІмператор Ґо-Комьо // Енциклопедія Ніппоніка: в 26 т. 2-е видання. — Токіо: Сьоґаккан, 1994—1997..
1642 року принца проголосили спадкоємцем трону. Наступного року його старша сестра Окіко, що обіймала престол під Імператора Мейсьо, передала йому керівництво країною.
Імператор Ґо-Комьо правив 12 років. Протягом цього часу Імператорський двір та сьоґунат Токуґава підтримували дружні стосунки, завдяки тому, що названою матір'ю монарха була Токуґава Кадзуко, донька 2-го сьоґуна Токуґави Хідетади. Попри це, Імператор особисто не любив сьоґунат через обмеження, накладені самурайським урядом на Імператорський двір у справі державного управління.
В юному віці Імператор Ґо-Комьо займався вивченням конфуціанського канону і планував заснувати в Кіото академію. Він присвятив себе бойовим мистецтвам, літературі та поезії. За життя монарх написав «Збірку співочого фенікса», хотей-сю., що увібрала в себе 92 китайських та 5 японських віршів. Також написав передмову до збірки праць філософа-неоконфуціанства Фудзівара Сейки, що став першим випадком, коли імператор написав передмову до книги для простолюдинів.
Влітку 1654 року всиновив молодшого брата Сатохіто, принца Ате, якого планував зробити своїм спадкоємцем. Але 30 жовтня 1654 року Імператор Ґо-Комьо раптово помер від натуральної віспи у 22-річному віці. Ходили також чутки про його отруєння. Покійний монарх не залишив по собі сина, а Сатохіто був ще малим, тому за рішенням імператорських зборів престол перейшов до його молодшого брата Імператора Ґо-Сая. Поховали Імператора Ґо-Комьо в гробниці Цукінова月輪陵, つきのわのみささぎ, цукі но ва но місасаґі., на території монастиря Сенрюдзі в районі Хіґасіяма, в Кіото..
Генеалогічне дерево
Примітки
Джерела та література
『新編 日本史辞典』 (Нове видання. Словник історії Японії) / 京大日本史辞典編纂会. — 東京: 東京創元社, 1994. — P. 1057—1058. 『歴代天皇全史―万世一系を彩る君臨の血脈』 (歴史群像シリーズ (69)) (Історія Імператорів)
Посилання
Список усипальниць Імператорів Японії // Офіційна сторінка Управління Імператорського двору Японії