Еміль Вернер (; ?, Житомир, УНР — , Чарностув) — польський воєначальник, майор піхоти Війська Польського, капітан Російської імператорської армії.

Ранні роки Народився у місті Житомир, Російська імперія. У ранньому віці втратив батька. Закінчивши школу, вступив до корабельного училища. Здобув освіту, пройшов практику й отримав звання морського офіцера.

Перша світова війна Коли почалася Перша світова війна, Вернер пішов на фронт як офіцер російського флоту, відтак перейшов у загін морських стрільців.

Громадянська війна у Росії Після більшовицького перевороту у грудні 1917 року залишив імператорську армію у званні капітана і вступив до 1-го Польського корпусу, у складі якого пройшов увесь шлях аж до капітуляції корпусу у травні 1918 року. Прибувши до батьківського дому, дізнався від матері трагічну новину, що його улюблену сестру разом із чоловіком жорстоко вбили більшовики. За кілька днів після прибуття додому в Житомир вирушив до Києва, де дізнався про формування військ у Мурманську і вирішив поїхати туди. Дорогою до Мурманська відвідав Москву, де дізнався про підготовку репресій щодо польських військовиків, а також про закриття дороги, що веде до Мурманська. Вернер вирішив поїхати до Сибіру, де в кінці 1918 року вступив до 1-го полку польських стрільців ім. Тадеуша Костюшка і став командиром роти. У жовтні 1918 року вирушив на уфимський фронт і в одному з боїв отримав важке поранення. Після декількох місяців перебування в лікарні повернувся до полку і прийняв командування батальйоном. У липні 1919 року перейшов до 2-го полку польських стрільців у Сибіру в складі 5-ї польської дивізії стрільців під командуванням полковника Казімежа Румші і обійняв посаду заступника командира полку. Брав участь у всіх боях і демонстрував видатні здібності полководця, безстрашну мужність і постійні нехтування життям. Подвиги Еміля Вернера описав полковник Ян Скоробогатий-Якубовський:Своїми блискавичними ударами по ворогові і безжальними вчинками він поширює паніку в більшовицьких загонах і вбиває в них будь-яке бажання боротися, загін під його командуванням вселяє жах серед більшовиків.19 грудня 1919 року отримав наказ від командира 5-ї дивізії польських стрільців полковника Казімежа Румші утримати залізничну станцію Тайга до 23 грудня включно і чекати тилових військ дивізії, якими командував Юзеф Веробей. У розпорядженні Вернера були загони 2-го полку польських стрільців без 1-ї і 3-ї рот, 3 кінні ескадрони і 2 артилерійські батареї. 22 грудня тиловий загін під командуванням Юзефа Веробея прибув на станцію Тайга у складі 1-го і 3-го батальйонів 1-го полку польських стрільців імені Тадеуша Костюшка, штурмового батальйону, двох ескадронів уланського полку, артилерійських батарей і бронепоїзд «Познань II». На станції базувалися російські білогвардійці з Пермської бригади, у них було близько 300 осіб і 2 бронепоїзди з іменами «Дедушка» і «Забияка». Уранці по підступах до станції обрушили удар солдати Томського гарнізону, яких кілька годин стримували кулеметні обслуги. З часом ситуація гіршала і до солдатів Томського гарнізону приєднався колишній колчаківський полк, унаслідок чого солдати 5-ї дивізії польських стрільців були оточені, але на допомогу з заходу прийшла Пермська бригада і відкинула більшовиків на початкові позиції. Солдати під командуванням Веробея відступили на саму станцію, де знаходився командний пункт. Після цього до більшовиків прийшло підкріплення і вони знову організували атаку вже на залізничний вокзал, де зав'язався бій, унаслідок якого більшовики зазнали значних втрат і не змогли вибити захисників зі станції. Солдати 5-ї дивізії польських стрільців втратили десятки убитих, кілька сотень поранених, 2 артилерійські батареї, 1 бронепоїзд й ешелон. Командир дивізії полковник Казімеж Румша схарактеризував цю битву як перемогуRaport płk. Rumszy do gen. Baranowskiego, Szanghaj 23 II 1920, CAW, Oddział II Sztabu MSWojsk, I.300.76.261. Після битви польські солдати покинули залізничну станцію Тайга і вирушили далі по Транссибу, а майора Вернера відправили в ар'єргардний загін. В останніх боях 5-та польська дивізія стрільців під залізничною станцією Клюквенна потрапила у полон, але Вернер утік у Красноярськ, звідки через усю Росію 22 червня 1920 року прибув до Варшави.

Радянсько-польська війна Після повернення на батьківщину в Польщу дізнався про формування Сибірської бригади з колишніх військовослужбовців 5-ї польської дивізії стрільців й одразу вступив до бригади, обіймаючи посаду командира 3-го батальйону в 1-му Сибірському полку, і вирушив на фронт у район річки Вкра. Тут у перших боях отримав поранення, але, попри наказ командира полку вирушити до шпиталю, залишився в строю. 19 серпня 1920 року, під час наступу на радянські позиції під селом Чарностув загинув у бою від ворожої кулі. Похований на цвинтарі у селі Пшеводове.

Нагороди Срібний хрест ордена Virtuti militari (посмертно) Хрест Незалежності (посмертно)

Примітки

Література

Посилання