Фраза «життя, негідне життя» () — термін, що використовувався в нацистській Німеччині для позначення груп населення, яких нацистський режим вважав такими, що не мають права на існування. Особи, віднесені до цієї категорії, ставали об'єктами державної політики примусового знищення, зокрема в межах програм так званої «евтаназії», що здійснювалися без їхньої згоди, часто через тиск або обман опікунів і медичного персоналу.

Цей термін включав людей з інвалідністю, а пізніше тих, кого вважали вкрай неповноцінними згідно з расовою політикою нацистської Німеччини. Ця концепція стала важливим компонентом ідеології нацизму та зрештою допомогла призвести до Голокосту.

Це поняття було спорідненим, але водночас вужчим за концепцію Untermensch («недолюди»), оскільки не всі групи, яких нацисти вважали «недолюдьми», підпадали під негайне знищення; деякі з них, зокрема слов'янські народи, розглядалися як придатні для примусової праці.

Програма примусової «евтаназії» отримала назву Акція Т4 і була офіційно затверджена та розпочата у 1939 році за особистим рішенням Адольфа Гітлера. Хоча в 1941 році програму формально припинили під тиском суспільних протестів, її реалізація тривала неофіційно у більш прихованій формі.

Згодом практика знищення була розширена та інституціоналізована в межах програми Акція 14f13, спрямованої на в'язнів нацистських концентраційних таборів, що свідчило про зростання масштабів і радикалізацію політики державного насильства. Систематичне знищення окремих культурних і релігійних груп, а також людей із фізичними та психічними інвалідностями тривало в такій формі до завершення Другої світової війни. Методи вбивств, що спочатку застосовувалися в німецьких лікарнях — зокрема смертельні ін'єкції та отруєння газом, — згодом були масштабовані й використані як технологічна та організаційна основа для створення таборів знищення.

У цих таборах спеціально будували газові камери, де з використанням ціаніду проводили масові вбивства євреїв, ромів, а також осіб, переслідуваних нацистським режимом за політичними переконаннями, зокрема комуністів, анархістів і політичних опонентів.

Історики підрахували, що за цією програмою в Німеччині та окупованій Європі було вбито від 200 000 до 300 000 людей.

Історія Вперше цей вислів з'явився в друкованому вигляді у 1920 році в назві книги Die Freigabe der Vernichtung lebensunwerten Lebens («Дозвіл на знищення життя, не вартого життя»), написаної двома професорами — юристом Карлом Біндінгом (на той час він вже був на пенсії, працював Лейпцизькому університеті) та психіатром Альфредом Гохе з Фрайбурзького університету.

За твердженням Гохе, деякі живі люди — зокрема ті, хто мав ураження мозку, інтелектуальні порушення або психічні розлади, — нібито були «психічно мертвими», «людським тягарем» або «порожніми оболонками людських істот». Він вважав, що вбивство таких людей є «корисним», а частину осіб розглядав як таких, що не мають цінності й можуть бути усунуті. Згодом практика вбивств була поширена на осіб, яких нацистська ідеологія визнавала «расово нечистими» або «расово нижчими».

Кульмінацією цієї концепції стали нацистські табори смерті, створені для систематичного вбивства тих, хто, на думку нацистських ідеологів, був негідним жити. Вона також виправдовувала різні експерименти на людях та програми євгеніки, а також нацистську расову політику.

Розробка концепції За словами психіатра Роберта Джея Ліфтона, автора книги «Медичні вбивства та психологія геноциду», ця політика зазнавала низки етапних змін і модифікацій. Із п'яти виокремлюваних етапів, за допомогою яких нацисти реалізовували принцип «життя, не гідне життя», першим була примусова стерилізація. За нею послідувало вбивство «неповноцінних» дітей у лікарнях, а згодом — убивство «неповноцінних» дорослих, яких переважно забирали з психіатричних лікарень і знищували в центрах, спеціально обладнаних для отруєння чадним газом. Цю практику було поширено (в тих самих центрах знищення) на «неповноцінних» в'язнів концентраційних і таборів знищення, а зрештою — на масові вбивства безпосередньо в таборах знищення.

Див. також

Акція Т4 Експерти «Акції T4» Дія 14f13 Нацистська евтаназія та католицька церква Суд у справах спадкового здоров'я Благодійна служба перевезення хворих Жертви нацистської Німеччини Нацистська євгеніка Нацизм і раса Закон про запобігання народженню потомства зі спадковими захворюваннями Інститут антропології, спадковості людини та євгеніки кайзера Вільгельма Список медичних епонімів, пов'язаних з нацистами

Примітки

Посилання

«Життя, негідне життя» та інші програми медичного вбивства, автор — доктор Стюарт Д. Стайн, Університет Західної Англії Сучасний англійський переклад книги «Допускаючи знищення життя, негідного життя» доктора Крістіни Модак Німецький текст онлайн Die Freigabe der Vernichtung Lebensunwerten Lebens