Галере́я Ві́ктора Еммануї́ла II () — крита торгова галерея, пасаж зі скляною покрівлею в історичному центрі Мілана, Італія. Побудована у стилі неоренесансу у 1865—1877 роках за проєктом архітектора , названа на честь короля Віктора Еммануїла II. Пішохідним проходом поєднує дві площі Мілана — з Міланським собором і .

Історія Після входження Мілана до складу об'єднаної Італії 1861 року місто та його історичний центр значно реконструювали. Його головна площа, , де розташований Міланський собор, була перебудована і розширена. Водночас місто оголосило конкурс на архітектурний проєкт торгової галереї-пасажу. На конкурс подали 176 проєктів. Споруда в самому центрі Мілана мала стати символом національної єдності об'єднаної Італії. Переміг проєкт архітектора , що передбачав зведення пасажу у формі хреста з чотирма входами і восьмикутним центром.

Спорудження розпочалося 7 березня 1865 року, перший камінь урочисто заклав король Італії Віктор Еммануїл II. Фінансування будівництва значною мірою лягло на англійські капіталовкладення. Зводила споруду британська компанія «City of Milan Improvement Company Ltd.». Водночас процес будівництва втілив у собі поєднання італійської архітектурної думки з передовими французькими технологіями . Щодня на будівництві працювало до тисячі будівельників.

15 вересня 1867 року основна частина галереї-пасажу була відкрита для публіки. Водночас роботи з оздоблення галереї тривали ще понад 10 років. 10 грудня 1877 року на будівництві, упавши з риштувань, загинув автор проєкту Джузеппе Менгоні. Зрештою, 24 лютого 1878 року усі роботи були завершені.

Із часу відкриття галерея Віктора Еммануїла II стала важливим місцем у політичному, економічному, культурному житті Мілана. Пасаж, задуманий як торгова галерея, умістив у собі низку магазинів і крамниць. Частина закладів функціонують у галереї від часу заснування донині, зокрема відкритий 1867 року «Savini restaurant», відкритий 1913 року магазин одягу «Prada» тощо. Також галерея стала місцем політичних і соціальних протестних демонстрацій. Перший протест у галереї відбувся 25 вересня 1867 року через арешт національного героя Джузеппе Гарібальді в Сіналунзі. Неодноразово наслідком демонстрацій ставали пошкодження в галереї, зокрема вибиті вікна. Масштабні кровопролитні заворушення відбулися в галереї 1 травня 1890 року, а також під час придушення генералом протестів 1898 року .

Значних пошкоджень галерея зазнала 1943 року від бомбардувань під час Другої світової війни. Після завершення бойових дій виникла дискусія щодо того, слід галерею відбудовувати у первісному чи модернізованому вигляді. Масштабна реконструкція даху була проведена 1948 року, тоді місцями оригінальні конструкції з кованого заліза замінили на сталеві. Зрештою, 7 грудня 1955 року відкрили галерею, відновлену у початковому вигляді, однак зі значними технологічними покращеннями .

1967 року проводились роботи над мозаїками підлоги галереї. Масштабні роботи проводились також у 1980-х роках, тоді для зміцнення конструкцій використали нержавіючу сталь. У березні—квітні 2015 року з нагоди проведення в Мілані Всесвітньої виставки у галереї провели наймасштабнішу реставрацію з часів Другої світової війни. Тоді із застосуванням точних відповідників історичних оригінальних матеріалів XIX століття відновлено первісні кольори штукатурки, очищено і реставровано декоративні поверхні.

7 серпня 2023 року близько 22:00 троє графіті-художників у капюшонах вчинили акт вандалізму, розмалювавши фарбою дах галереї поблизу вхідної арки. Наслідки вандалізму були прибрані 9 серпня.

Архітектура Галерея Віктора Еммануїла II є вагомим прикладом європейської аркадної, пасажної та атріумної архітектури критих громадських і торгових просторів XIX століття поряд з аркадами Парижа, у Лондоні, галереями Святого Губерта у Брюсселі тощо. Галерея у Мілані також вважається зенітом у розвитку архітектури будівель аркадного типу XIX століття. За взірцем міланської галереї спроєктовано і побудовано низку інших подібних споруд, зокрема галерею Умберто I в Неаполі.

Галерея збудована у стилі неоренесансу, проте містить ознаки інших архітектурних стилів і є прикладом еклектики XIX століття.

Споруда в плані має хрестоподібну форму. Утворена з двох аркад, що перетинаються між собою. Одна з аркад сполучає дві площі в історичному центрі Мілана — з Міланським собором і з театром Ла-Скала. Склепіння аркад скляні. Центр галереї — місце перетину двох аркад — у плані восьмикутний і покритий скляним куполом. Покриття галереї та її купола створені зі скла і сталі.

Довша аркада, що сполучає П'яцца-дель-Дуомо із П'яцца-делла-Скала, має довжину 196 метрів. Інша аркада, яка з'єднує вулиці віа-Фосколо і віа-Пелліко, завдовжки 105 метрів. Висота галереї становить 32 метри, а восьмигранний купол у центрі сягає 47 метрів. Діаметр купола — 36 метрів. Внутрішні фасади оздоблені в стилі .

Галерея має чотири входи. Головний вхід розташований з боку П'яцца-дель-Дуомо і спроєктований у вигляді тріумфальної арки. Арка поділена на три вертикальні частини: центральну, призначену для проходу всередину, що має більшу арку, і дві бокові, менші, розміщені симетрично до центральної. Бокові частини розділені на два рівні. Нижній рівень має вигляд арки, розташованої між двома колонами коринфського ордеру, що підпирають каркас, і призначеної для проходу людей. Верхній рівень повторює вигляд нижнього, однак замість вхідної арки він містить біфорій. Комплекс вхідної арки виступає трохи вперед відносно всієї конструкції споруди. На фронтоні заввишки 32 метри міститься напис: «A VITTORIO EMANUELE II. I MILANESI» (). Арка з боку П'яцца-делла-Скала загалом повторює вигляд арки з протилежної сторони, однак менш пишно і з деякими декоративними відмінностями. Оскільки вісь галереї перетинається із площею не перпендикулярно, цю проблему вирішили вставленням екседри . Із внутрішнього боку два бічні входи коротшої аркади оздоблені чотирма люнетами: «Наука» , «Промисловість» , «Мистецтво» та «Сільське господарство» .

Центр галереї у місці перетину її двох проходів восьмикутний у плані, над ним розташований скляний купол діаметром 36 метрів. Центральний восьмикутник оздоблений каріатидами, атлантами, стуко. До 1891 року у центрі розміщувалося 25 гіпсових статуй, що увічнювали видатних італійських історичних діячів (зокрема Данте, Леонардо, Каміло Кавура тощо); статуї прибрали через незадовільні умови збереження. На підлозі восьмикутника — мозаїка з гербом Савойської династії і девізом «FERT», а також герби чотирьох італійських міст — Рима, Мілана, Флоренції і Турина. Верхівки центру оздоблені люнетами із зображенням чотирьох континентів — Європи (автор Анджело П'єтрасанта), Америки (Рафаеле Каснеді), Азії (Бартоломео Джуліано) та Африки (Елевтеріо Пальяно) .

Галерея має 4 поверхи. Нижній поверх з антресоллю займають кафе, ресторани, магазини, шоуруми різних компаній і брендів тощо. Другий поверх, вищий, ніж інші поверхи, уміщує орендовані приміщення, зокрема офіси, студії тощо. Два верхні поверхи займають житлові приміщення. Загалом галерея має 1260 приміщень.

Галерея

Примітки

Література