Анах

Анах або Ана (, ), раніше також відома як Анна — іракське місто на Євфраті, розташоване приблизно посередині між затокою Александретта та Перською затокою. Анах простягається із заходу на схід на правому березі вздовж вигину річки безпосередньо перед її поворотом на південь у бік Хіта.

Назва У клинописних текстах давньовавилонського періоду місто згадувалося як Ха-на-ат , переписувачі Тукульті-Нінурти року до н. е. називали його А-на-ат землі Сухум, а писарі Ашшур-назір-апала II у 879 році до н. е. — Ан-ат. Назву пов'язують із широко шанованою богинею війни Анат. Ісидор Харакський знав місто як Анато (), а Амміан Марцеллін — як Аната; ранні арабські автори описували його по-різному: як Ана або (ніби у множині) Анат.

Історія

Середній бронзовий вік Найдавніші згадки про Анах, ймовірно, містяться в листах періоду Зімрі-Ліма з Марі.

За часів правління Хаммурапі Вавилонського місто перебувало під контролем Вавилона, входячи до складу намісництва (провінції) Суху. Згодом місто перейшло під владу Ассирії.

Залізний вік На початку VIII століття до н. е. Шамаш-реша-уцур та його син Нінурта-кудуррі-уцур зуміли створити незалежне політичне утворення, іменуючи себе «правителями Суху та Марі»Cavigneaux, A., and B.K. Ismail, 'Die Statthalter von Suḫu und Mari im 8. Jh. v. Chr. anhand neuer Texte aus den irakischen Grabungen im Staugebiet des Qadissiya-Damms', Baghdader Mitteilungen 21 (1990), pp. 321—456 + pls. 35–38.. Земля Суху охоплювала досить великий регіон на Середньому Євфраті, приблизно від району поблизу Фаллуджі на південному сході до району Хіндану (сучасний Тель-Джабірія, неподалік від Аль-Каїма) на північному заході. Важливі докази цього періоду були отримані під час англійських та іракських рятувальних археологічних розкопок у Сур-Джурі та на острові Ана (Анах) на початку 1980-х років.

Ксенофонт зафіксував, що під час походу в 401 році. до н. е. армія Кіра Молодшого поповнила запаси у місті «Харманда» неподалік від завершення маршу завдовшки 90 парасангів між Корсотом і Пілами; ймовірно, під цією назвою мається на увазі Анах.

Аната стала першим місцем, де римський імператор Юліан зустрів опір під час свого походу 363 року проти Сасанідської імперії. Він захопив поселення та переселив його мешканців.

Середньовіччя

У 657 році, під час мусульманського завоювання Іраку, намісникам Алі, Зіяду та Шурейху було відмовлено в переправі через Євфрат біля АнахуTabari I. 3261.. Пізніше, в 1058 році, Анах став місцем вигнання халіфа Аль-Каїма, коли владу захопив Аль-БасасіріLongrigg, p. 461.. У XIV столітті місто було резиденцією католикоса, який був примасом християн Персії. Протягом раннього ісламського правління Анах був успішним торговим містом, відомим своїми фініковими пальмами та садами; у XIV столітті Мустафі писав про славу його пальмових гаїв. Середньовічні арабські поети оспівували вино АнахуYaqut, iii. 593f.; між XIV та XVII століттями місто слугувало ставкою для багатьохі регіональних арабських племен.

Османське правління Починаючи приблизно з 1535 року, у період Османського Іраку, місто де-факто було столицею бедуїнських емірів з роду Абу Ріша, яких османи призначали правителями кількох санджаків (провінцій), а також «чоль-беями» (çöl beyis) або «пустельними емірами». У 1574 році Леонгарт Раувольф застав місто розділеним на дві частини: турецьку, яка була «так оточена річкою, що потрапити до неї можна лише на човнах», і більшу арабську частину вздовж одного з берегів. У 1610 році Тейшейра зазначив, що Анах розташований на обох берегах річки, з чим погодився і П'єтро делла ВаллеDella Valle, i. 671.. Того ж року делла Валле зустрів в Анаху шотландця Джорджа Стречена, який жив там, працюючи лікарем еміра та вивчаючи арабську мовуDella Valle, i. 671—681.; він також виявив, що там досі мешкають «сонепоклонники» (насправді — алавіти). Делла Валле та Тейшейра назвали Анах головним арабським містом на Євфраті, що контролювало важливий шлях на захід від Багдада та територію, що сягала Пальміри.

Близько 1750 року османи встановили в Анаху та його окрузі елементарну адміністрацію. Приблизно через століття було запроваджено більш організоване місцеве самоврядування, згідно з яким Анах став центром кази, що належала до Багдадського вілаєту.

На початку 19 століття Гійом Антуан Олів'є застав лише 25 чоловіків на службі у місцевого правителя, оскільки мешканці щодня тікали з міста, рятуючись від нападів бедуїнів, проти яких той не забезпечував жодного захисту. Він описував місто як одну єдину довгу вулицю довжиною у п'ять або шість миль, розташовану на вузькій смузі землі між річкою та пасмом скелястих пагорбів. В. Ф. Ейнсворт, описуючи британську експедицію на Євфраті, зазначав, що в 1835 році араби населяли північно-західну частину міста, християни — центр, а євреї — південний схід. Того ж року пароплав «Тигр» затонув під час шторму трохи вище за течією від Анаха, поблизу місця, де військо Юліана колись постраждало від подібної стихії.

До середини 19 століття будинки були відокремлені один від одного фруктовими садами, які також вкривали річкові острови поблизу міста. На найвіддаленішому зі східних островів розташовувався зруйнований замок, тоді як руїни стародавнього Анато простягалися ще на дві милі вздовж лівого берега. Місто слугувало кордоном між регіонами вирощування оливок (на півночі) та фініків (південь). З розміщенням у місті турецьких військ близько 1890 року місцеві жителі більше не сплачували данину () бедуїнамVon Oppenheim, 1893.. Протягом початку 20 століття єдиним виробництвом було виготовлення грубої бавовняної тканини. У 1909 році населення Анаху оцінювали в 15 000 осіб, а кількість будинків — 2000. Більшість мешканців були арабами -сунітами, хоча на південній околиці міста проживала невелика єврейська громада.

Королівство Ірак У 1918 році місто було захоплене британськими військами, а до 1921 року воно увійшло до складу Королівства Ірак. Анах залишався адміністративним центром кази (округу), що входила до складу більшого ліва (провінції) Дулейм із центром у Рамаді. До округу Анах також належали підрайони Хіт, Аль-Каїм та Джубба. Давня ворожнеча городян з мешканцями Рави була врегульована дипломатичним шляхом до 1921 року. На територіях на захід від міста панували підплемена Аніза, тоді як на сході переважала гілка Джарба племені Шаммар.

Більшість будівель Анаху розташовувалися серед густого поясу фінікових пальм і, за словами історика С. Г. Лонгрігга, місто «вважалося здоровим і мальовничим». Пальмові гаї зрошувалися за допомогою водопідйомних коліс (норій). Також спостерігалися поодинокі поселення на островах посеред Євфрату неподалік від центру міста. Жінки міста були відомі своєю красою та майстерністю у плетінні бавовняних і вовняних тканин. Чоловіки, багато з яких були змушені емігрувати через брак життєвого простору, здебільшого працювали човнярами та водоносами в Багдаді. Місто мало відносно високі стандарти освіти: до 1946 року тут було побудовано вісім шкіл.

Ф. Р. Чесні повідомляв про наявність приблизно 1800 будинків, двох мечетей та 16 водопідіймальних коліс. Один із мінаретів був особливо давнім. Аластер Нортедж зазначав, що місцеві жителі зазвичай датували його XI століттям, хоча сам він вважав імовірнішим часом спорудження період на століття пізніше. Мінарет височів на одному з островів і належав місцевій мечеті. Доктор Муаяд Саїд описував його як восьмигранну споруду, «оздоблену нішами, деякі з яких є глухими», і згадував про ранні консерваційні роботи, проведені в 1935, 1963 та 1964 роках. Коли в 1984-85 роках долина була затоплена внаслідок будівництва греблею Хадіта, Державна рада старожитностей Іраку розрізала його на частини та перенесла до нового Анаха, де наприкінці 1980-х років він був знову зведений до висоти 28 метрів.

ІДІЛ захопила місто у 2014 роціAlissa J. Rubin (22 June 2014). Sunni Militants Capture Iraq's Last Major Border Post With Syria The New York Times. 19 вересня 2017 року розпочався наступ з метою звільнення міста від контролю бойовиків. Після двох днів боїв місто було відвойоване іракською армією.

Клімат Анах має спекотний пустельний клімат (за класифікацією Кеппена — BWh). Більшість опадів випадає взимку. Середньорічна температура в Анаху становить . Протягом року випадає близько опадів.

Примітки

Посилання

Атрибуція: