Ашшур-назір-апал II (аккадською «Ашшур бережи спадкоємця») — ассирійський цар, син Тукульті-Нінурти, правив 25 років з 883 по 859В різних джерелах трапляються також датування 884–859 (Константин Рыжов. Все монархи мира. Древний Восток. Москва, 2001 г.) чи 884–858 (Тиханович Ю. Н., Козленко А. В. 350 великих. Краткое жизнеописание правителей и полководцев древности. Древний Восток; Древняя Греция; Древний Рим. Минск, 2005). Якщо зсув дат на один рік можна списати на розбіжості в перераховуванні років ассирійського календаря на наш, то загальна тривалість правління в цих джерелах завідомо невірна, оскільки за «Списоком ассирійських царів» (дивіться Правителі Ассирії) Ашшур-назір-апал II царював 25 років, а не в 26 чи 27.
Правління На початку свого правління Ашшур-назір-апал здійснив кілька походів у месопотамські степи проти арамейських племен, які змусив підкоритися собі. Війна велася з надзвичайною навіть як для ассирійців жорстокістю — полонених саджали на палю, здирали з живих шкіру тощоЩоправда з ассирійцями важко сказати, що саме було для них незвичним — вони були рідкісними недолюдками і різниця тут хіба в масштабах.. Також ходив походами у верхів'я Великого і Малого Забів, а також до витоків Тигру в країну Наїрі де захопив багату здобич та рабів. 879 року до нашої ери ассирійські війська перейшли Євфрат і захопили багате місто Каркемиш. 876 року армія на чолі з царем перетнула Євфрат і вдерлася до Сирії. Ніхто з місцевих правителів не наважився вийти на бій. Фінікійські міста — Тір, Сидон, Бібл и Арвад змушені були відкупатися від Ашшур-назір-апала даниною. Цар зі своїм військом пройшов долиною Оронту, перетнув гори Аману і вийшов до Середземного моря, у водах якого за давнім звичаєм омив свою зброю, про що розповів у надписі біля річки Нахр-ель-Кельб. На берегах Оронту була збудована фортеця. З цього походу ассирійці привезли величезну здобич і пригнали десятки тисяч людей.
Ашшур-назір-апал переніс столицю держави до Кальху на Тигрі. Місто постало на лівому березі Тигру північніше старої священної столиці Ашшуру. В місті поселили багатьох з захоплених у походах полоненних. Цар розбудував місто, і під кінець його правління воно вже було зіставне зі старими столицями — Ашшуром та Ніневією. Для водопостачання нової столиці та полів навколо за наказом царя було викопано великий канал.
Ашшур-назір-апал ходив війною на Вавилонію. Як і його дід Адад-нерарі II, він не плюндрував Вавилон, а обмежився анексією невеликих прикордонних земель. Окрім того цар провів кілька походів у повсталі чи просто непокірні області. Ці походи мали вигляд запеклого терору — населення вирізалося в найжорстокіший спосіб.
Примітки
Джерела
Посилання