Директива Ради від 23 жовтня 1962 року про наближення законодавств держав-членів щодо барвників, які можуть використовуватися в харчових продуктах, є першою директивою ЄЕС щодо харчових барвників, яка встановлювала єдині правила щодо харчових добавок у межах ЄЕС – попередника Європейського Союзу. Вона значною мірою ґрунтувалася на західнонімецькому Регламенті про барвники, який набув чинности у 1959 році. Директива мала на меті гармонізувати різні національні правила щодо барвників, які перешкоджали вільному руху харчових продуктів у межах ЄЕС, одночасно забезпечуючи захист здоров'я населення та споживачів від фальсифікації. Ця директива запровадила систему E-номерів, що дозволило єдине та однозначне маркування харчових добавок через національні та мовні кордони. Оскільки директива була опублікована у 1962 році, вона ще не підпадала під систему нумерації, що використовується в ЄЕС, і неофіційно відома як Директива 62/2645/ЄЕС.

Зміст Для гармонізації правових норм спочатку необхідно було скласти єдиний та обов'язковий перелік барвників, дозволених у харчових продуктах. Після перехідного періоду

Використання інших барвників для харчових продуктів більше не дозволялося в ЄЕС (стаття 1, пункт 1). Використання речовин, включених до списку, більше не може бути загалом заборонено (стаття 1, пункт 2).

Директива:

не поширювалася на натуральні речовини, що мають барвний ефект, такі як куркума, паприка або шафран (стаття 3) не поширювалася на барвники, що використовуються для фарбування яєчної шкаралупи та тютюну/тютюнових виробів або для штампування харчових продуктів (стаття 4) У ній не уточнювалося, для яких продуктів харчування можна використовувати барвники. Це може бути додатково регульовано на національному рівні (стаття 5). зазначено, які речовини можна використовувати для розведення або розчинення барвників (стаття 6) застосовується до продуктів, імпортованих до Співтовариства (стаття 1, пункт 4) не застосовувався до продуктів, призначених виключно для експорту зі Співтовариства (стаття 13)

У додатках I та II перераховані харчові барвники, які можна використовувати в ЄЕС після перехідного періоду. Додаток III містив критерії чистоти для речовин, перелічених у додатку I.

Додаток І У Додатку I першої версії директиви номери E були присвоєні 39 речовинам, елементам або сумішам під загальним терміном «номер ЄЕС». Окрім номерів E, ця директива також містила для порівняння позначення згідно з Gustav Schultz, Farbstofftabellen, 7. Auflage, Leipzig 1931 та Rowe Colour Index, Second Edition, Bradford, England, 1956. Область: Колір/Застосування Номери ЄЕС: Речовина Е 100 – 105: Жовтий Е 100: Куркумін, E 101: Рибофлавін, E 102: Тартразин, E 103: , E 104: Хіноліновий жовтий, E 105 Жовтий тривкий AB Е 110 – 111: Помаранчевий Е 110: Жовтий «захід сонця», E 111: Помаранчевий GGN Е 120 – 126: Червоний Е 120: Справжній кармін, E 121: , Схід 122: Азорубін, E 123: Амарант, E 124: Кошеніль червона A, E 125: Скарлет GN, Е 126: Е 130 – 133: Синій Е 130: Антрахіноновий синій, E 131: Патентований синій V, E 132: Індиготин I Е 140 – 141: Зелений Е 140: Хлорофіли, E 141: Е 150: Коричневий Е 150: Е 151 – 159: Чорний Е 151: , E 152: , E 153: Carbo medicinalis vegetabilis (біовугілля) Е 160 – 169: різні відтінки Е 160: а.) альфа-, бета-, гамма-каротин, б.) / (Аннато, Орлеан), E 161: Ксантофіли a.) , б.) Лютеїн, в.) , г.) , ґ.) Віолаксантин, д.) , E 162: Червоний буряк, бетанін, E 163: Антоціани Е 170 – 179: Поверхні Е 170: Карбонат кальцію, E 171: Діоксид титану, E 172: Оксиди та заліза, E 173: Алюміній, E 174: Срібло, E 175: Золото Е 180 – 189: конкретні цілі Е 180: (), E 181: Палена чорна земля (сирна шкірка)

Додаток II У Додатку II перераховано додаткові речовини, до яких застосовувалися подовжені перехідні положення на 3 роки та яким спочатку не було присвоєно номери E. Тут також було перераховано позначення згідно з Шульцем та CI.

: , рамназин , Рослинна карамель Еритрозин Блискучий кислотно-зелений BS Ультрамарин

Адаптація та імплементація в національне законодавство Як європейська директива, ця директива була чинною в межах ЄЕС, але її потрібно було імплементувати в національне законодавство. Усі держави-члени були зобов'язані (щодо барвників, перелічених у Додатку I) узгодити своє законодавство з цією директивою протягом одного року з моменту повідомлення та застосовувати її до продуктів, що пропонуються до продажу, протягом двох років (стаття 12). До барвників, перелічених у Додатку II, застосовувався перехідний період у три роки. У Німеччині цю директиву було імплементовано в національне законодавство шляхом внесення змін до Постанови про барвники в 1966 році.

Директива була змінена та доповнена Директивою 65/469/ЄЕС, Директивою 67/427/ЄЕС, Директивою 67/653/ЄЕС та Директивою 76/399/ЄЕС. Її було замінено Директивою 94/36/ЄС та нещодавно прийнятим Регламентом (ЄС) № 1333/2008.

Див. також

Перелік видів харчових добавок

Примітки vom 20. Januar 1966. Rowe Colour Index, Second Edition, Bradford, England, 1956 . In: EUR-Lex. 25. März 1957. Gustav Schultz, Farbstofftabellen, 7. Auflage, Leipzig 1931