Краснер Ціля Аронівна — громадська діячка, колишня голова Вінницького відділення ГО «Асоціація євреїв — колишніх в'язнів гетто та нацистських концтаборів», вціліла з Тульчинського гетто та Печерського табору смерті, кавалер ордена «За заслуги» ІІІ ступеня.
Життєпис Циля Аронівна Краснер народилась в місті Тульчин, Вінницької області, (ін.дж. в м. Одеса) у звичайній єврейській родині, батько працював на взуттєвій фабриці, мати була домогосподаркою. Коли Цилі було близько 5 років, почалась Друга світова війна, яка перекреслила все. Коли її сім'я намагалась евакуюватися, придбали двох коней щоб виїхати, але біля залізничної станції їх зупинили нацисти, відібрали все що мали при собі, забрали навіть коней, пішки повернувшись до Тульчина, сім'я не мала де жити, оскільки в їх будинок заселився український поліцай, тож їм довелось жити в лісосмузі та полі. На прохання мами Цилі, дати хоч частину зроблених нею запасів з їх дому, щоб прокормити двох доньок, поліцай відповів відмовою (ін.дж. дав одну банку варення і штовхнув ногою мати в живіт). Із часом, як і всіх євреїв тоді, сім'ю Цилі зловили німецькі окупанти та відвели до Тульчинського гетто.
Батька родини, Аарона Мойсевича Краснера, залишили для обслуговування нацистів, старшу доньку Цилю, та мати Лею Меерівну відправили на роботи. Згодом, Аарона забрала румунська жандармерія. Через побої та ув'язнення у вогкому холодному підвалі отримав легеневу недугу, через що загинув в Тульчинському гетто, куди його привели помирати. Циля разом із мамою та молодшою сестрою потрапили в концтабір.
Згодом, одна українська подруга матері Цилі, запропонувала витягнути з звідти дітей. Ця жінка сказала "Я не знаю, чи зможу тебе врятувати, але дітей повинна." Вночі за дівчатами прийшла інша жінка, мамина знайома українка Марія, яка їх витягла і врятувала.
3 1991 року, пані Краснер займалась громадською роботою, була членом ради і заступником голови міського Товариства в'язнів концтаборів, гетто та їх рятівників. Разом з іншими членами ради зробила багато для захисту соціальних прав колишніх в'язнів Голокосту. Зокрема, Циля Аронівна, вважала своїм особистим святим обов'язком, оскільки їй життя подарувала українська жінка, займатися Праведниками народів світу, допомагаючи іншим врятованим подати, та самостійно подаючи багатьох українців Вінниччини, до відзначення та присвоєння звання «Праведник народів світу», яке дає Інститут Катастрофи Яд Вашем (отримати відзнаку може лише та людина, за яку офіційно просить вцілілий Голокосту), а також це стосувалось і Праведників України, щоб й український уряд оцінив подвиг тих героїчних українців, що ризикуючи, рятували єврейські життя. Активно співпрацювала з Вінницьким благодійним єврейським центром «Хесед Емуна», де брала участь у реалізації програм допомоги колишнім в’язням гетто і нацистських концтаборів, сприяла оформленню документів, отриманню гуманітарної допомоги та соціальних виплат.
Пані Циля відвідувала організації та школи у Вінниці, як і відкриття пам'ятників присвячених жертвам та / або рятівникам, а також зустрічі із дітьми й онуками Праведників народів світу, задля збереження пам'яті про часи Голокосту, страждання єврейського народу та пам'яті про Героїчних Праведників, що рятували євреїв. Зокрема сприяла відкриттю оновленого Музею Голокосту у Вінниці. У Вінницькій області понад 560 людей отримали почесне звання Праведник народів світу, за проханнями вцілілих євреїв, що зробило цю область першою по Україні за кількістю Праведників народів світу.
Нагороди
За багаторічну працю, сумлінне виконання службових обов’язків, високий професіоналізм та з нагоди ювілею, відзначена — нагороджена Почесною грамотою Вінницької обласної державної адміністрації та Вінницької обласної Ради Розпорядженням Голови Вінницької обласної державної адміністрації № 613 від 28 вересня 2020 року За значний особистий внесок у державне будівництво, соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток України, вагомі трудові здобутки та високий професіоналізм, відзначена — нагороджена Указом Президента України від 21 серпня 2020 року № 335, орденом «За заслуги» ІІІ ступеня
Література
Народжені страждати? (нід. Geboren om te lijden?) / Кор Роос (Cor Roos): Uitgeverij Groen, Геренвен, Нідерланди, 2013, С.253, іллюстрації: ; Українське вид.: ДП ДКФ, Вінниця, Україна, 2011. Краснер Циля // Ми хотіли жити... Свідчення і документи: у 2 т. / Б.М. Забарко: БО БФ Меморіал Голокосту «Бабин Яр», Київ, Україна, 2021, С.432, іллюстрації: .
Посилання та джерела
Праведники України Стаття газети День: Спогади Цилі Краснер Науково-дослідницький проєкт «Пути исчезновения. Память евреев и ромов Транснистрии», інтерв'ю з Цилею Аронівною Краснер
Див.також
Печерський концентраційний табір
Примітки