Псілерахський кар'є́р, Псилерахський кар'є́р () — один із двох кар'єрів Балаклавського рудоуправління в Криму, Україна. Знаходиться між Балаклавською бухтою та поселенням Карань (Флотське).
Назва Назва Псилераха, Псило-Хая, Псилот-Хая походить румейського ψηλά — високий, та кримскотатарського та урумського qaya — скеля.
Історія Гора була повністю зрита внаслідок промислового видобутку вапняку. Первинна висота вершини становила 297,9 метра.
Археологічні дослідження У 1938 році археолог О. К. Тахтай виявив на горі поселення ранньотаврської культури, що датується VIII століттям до нашої ери. Під час розкопок було знайдено пам'ятки матеріальної культури давнього населення Криму: керамічні вироби, фрагменти посуду, крем'яні ножі трикутної форми.
Ці знахідки підтверджують статус регіону як одного з центрів формування таврських громад у гірській частині півострова.
Промислова розробка Індустріальне освоєння Псилерахі розпочалося у 1958 році. Протягом 1960-х — 1970-х років гора була зрита Балаклавським рудоуправлінням для видобутку флюсових вапняків.
Псилерахський кар'єр був частиною Балаклавського родовища та забезпечував видобуток до 4,5 млн тонн сировини на рік. Інтенсивна розробка призвела до повної зміни ландшафту та знищення природного рельєфу гори. Розробка ведеться поруч із обривом.
Зсув на відвалах кар'єру Є масштабним техногенним процесом, що докорінно змінив морфологію балки Васильєва. По контуру кар'єру розташовано 12 сполучених між собою відвалів, які суттєво трансформували східний схил балки, збільшивши його природну висоту на 30 метрів. Літологічний склад цих насипів представлений сумішшю суглинків і глин (30–40 %) та уламкового матеріалу — вапняків, конгломератів і алевролітів (60–70 %). Гранулометричний діапазон охоплює як дрібну жорству, так і брили розміром до 0,5 метра. Загальний об'єм розкривних порід, розміщених на схилах балки, оцінюється у 4–6 млн м³ (11–15 млн тонн).
Активізація зсуву відбулася восени 2006 року на ділянці відвалів № IV—VI, де деформація охопила породи на всю їхню висоту, внаслідок чого зсувні маси заповнили тальвег балки Васильєва. До активного зміщення було залучено близько 1,0 млн м³ породи. Зсув має глетчероподібну форму; станом на кінець 2007 року його довжина за віссю зміщення становила 1200 метрів при середній ширині 260 метрів та площі 0,3–0,4 км². У нижній частині тіла зсуву сформувався вал заввишки 15–20 метрів, а його «язик» висунувся в море на відстань до 30 метрів, змінивши природну лінію берега. Постійний розмив підніжжя морськими хвилями та штормами створює умови для безперервної активізації екзогенних процесів у цьому техногенно перетвореному урочищі.
Розвиток зсувних процесів зумовлений комплексом природних та антропогенних чинників. Основними є фізико-механічні властивості неконсолідованих порід відвалів та тектонічна будова балки Васильєва, яка сформувалася вздовж геологічного розлому (скиду) з амплітудою близько 41 метра. Додатковим дестабілізуючим фактором є складний гідрологічний режим: наявність підземного водотоку на глибині менше одного метра та насичення тіла зсуву атмосферними опадами й дренажними водами шламосховища. Поєднання цих потоків призвело до заболочення центральної частини зсуву, що вимагає організації ефективного відводу атмосферних і технічних вод для стабілізації ситуації.
Сучасний стан На місці гори наразі розташований котлован глибиною близько 50 метрів. У 2000-х роках кар'єр був підтоплений морською водою. Дно кар'єру знаходиться на 15 метрів нижче рівня моря, що обумовлює постійну фільтрацію солоної води.
Примітки