Микола Матвійович Шкварук (12 грудня 1989 — 20 жовтня 1984) — український вчений-ґрунтознавець, доктор сільськогосподарських наук, професор Уманського сільськогосподарського інституту, автор наукових праць і підручників, дослідник і знавець Уманського дендрологічного парку «Софіївка».
Життєпис Народився 12 грудня 1989 року в селі Братишів на Прикарпатті (тоді Станиславівський повіт королівства Галичини і Володимирії, Австро-Угорщина, нині село Тлумацької міської громади Івано-Франківського району Івано-Франківської області) в родині бідних селян Матвія і Февронії Шкварок (до шлюбу Вовчук).
Ходив до школи в Братишеві та Тисмениці, почав працювати з 11 років. У 1913 році вирушив до Відня, де вчився кравецькій справі і працював кравцем, у 1917 році повернувся до Галичини.
У 1918—1920 служив у Галицькій армії.
З 1920 року після закінчення курсів політичної освіти працював завідувачем «Будинку селянина» Таращанського земельного відділу.
У 1923 році закінчив Ставищанську агрономічну школу, у 1926 році — Уманський сільськогосподарський інститут (нині Уманський національний університет), у 1928 році — Вищі педагогічні курси Київського сільськогосподарського інституту.
У 1926—1931 роках — директор сільськогосподарської школи в с. Гусакове Київської області, завідувач навчальної частини Верхівнянської сільськогосподарської школи.
З 1931 року — асистент, доцент, професор кафедри агрохімії і ґрунтознавства Уманського сільськогосподарського інституту.
З 1940 року — кандидат сільськогосподарських наук, з 1960 року — доктор сільськогосподарських наук.
У 1941—1944 роках, у період нацистської окупації Умані опікувався оранжереями і парниками інституту. Завдяки знанню німецької мови домігся зміни рішення про переобладнання оранжерей на військові ремонтні майстерні, що призвело б до знищення рослинного фонду інституту.
Автор понад 200 наукових публікацій, а також підручників, монографій і ґрунтових карт районів Черкаської області і карти ґрунтів України.
Обирався депутатом Уманської міської та Черкаської обласної Ради депутатів трудящих.
М.Шкварук був знавцем дендропарку «Софіївка», проводив екскурсії для студентів, офіційних делегацій і почесних гостей, як Іван Козловський, Євгенія Мірошниченко та інші.
Події з життя М.Шкварука знайшли художнє відображення у повістях Петра Лановенка «Первоцвіт» і «Дубова брость».
Помер 20 жовтня 1984 року, похований в Умані на Міщанському кладовищі.
Наукові праці Сільськогосподарське ґрунтознавство (у співавторстві з П. А. Власюком), 1932.
Методика дослідження ґрунтів (у співавторстві з П. А. Власюком), 1932.
Методика визначення елементів родючості ґрунту для встановлення потреби плодово-ягідних господарств в угноєнні (у співавторстві з П. А. Власюком), 1934.
Ґрунтознавство (підручник у співавторстві з М.І.Делеменчуком). — Київ: Вища школа, 1965, 1976, 1989.
Хімічні елементи й амінокислоти в житті рослин, тварин і людини (у співавторстві з П.А.Власюком, С.Е.Сапатим, Г.Д.Шамотієнком). — Київ: Наукова думка, 1974, 1976.
Агрохімія (підручник у співавторстві з М.І.Делеменчуком). 1975.
Ґрунти України (у співавторстві з М.І.Делеменчуком). 1976.
Людина і квіти. 1981.
Ґрунт — дивовижний витвір природи (у співавторстві з С.О.Тупчієнком). — Київ: Радянська школа, 1987.
Нагороди і відзнаки
Орден Знак Пошани (1954), Почесна грамота Президії Верховної Ради УРСР (1959), Заслужений працівник вищої школи УРСР, Відмінник соціалістичного сільського господарства.
Вшанування пам'яті У 2019 році на одному з корпусів Уманського національного університету садівництва було відкрито меморіальну дошку на честь Шкварука.
У 1998 р. з нагоди 100-ї річниці Шкварука в Уманській сільськогосподарській академії було видано науковий збірник «Фактори родючості ґрунту та їх ефективність» (головний редактор І. М. Карасюк).
Родина Дружина Зінаїда Макарівна (до шлюбу Ковальчук), асистентка Уманського сільськогосподарського інституту, трагічно загинула у 1945 р.
Примітки