Директива 2008/52/ЄС про деякі аспекти медіації в цивільних та комерційних справах, або скорочено Директива про медіацію, — нормативно-правовий акт Європейського Союзу щодо медіації в рамках Європейської економічної зони.
Ці положення прямо застосовуються лише до медіації в транскордонних спорах, хоча держави-члени також можуть вільно застосовувати їх до внутрішніх процедур медіації.
Як і всі європейські директиви, ця директива адресована державам-членам і тому мала бути транспонована в національне законодавство кожною державою-членом. Держави-члени запровадили необхідні закони, нормативні акти та адміністративні положення для дотримання цієї директиви до 21 травня 2011 року.
Директива не застосовується до Данії.
Зміст Директива про медіацію регулює, серед іншого, угод, досягнутих у ході медіації у спорах, що перетинають кордони ЄС, конфіденційність медіаторів та осіб, залучених до медіації, щодо можливого арбітражу або судового розгляду, а також зупинення перебігу строку позовної давності на час, необхідний для медіації.
Стаття 1: Мета та сфера застосування – Метою є «сприяти доступу до альтернативного вирішення спорів та сприяти мирному врегулюванню спорів шляхом заохочення використання медіації та забезпечення балансу між медіацією та судовим провадженням». Стаття 2: Транскордонні спори – Визначення. Стаття 3: Визначення – Визначення термінів «медіація» та «медіатор». Стаття 4: Забезпечення якості медіації – стосовно та процедур контролю якості, а також навчання та підвищення кваліфікації медіаторів. Стаття 5: Використання медіації Стаття 6: Виконання угоди, досягнутої в рамках медіації Стаття 7: Конфіденційність медіації Стаття 8: Вплив медіації на Стаття 9: Інформування широкої громадськості Стаття 10: Інформація про компетентні суди та органи Стаття 11: Перегляд – Європейська комісія має переглянути Директиву про медіацію у 2016 році та, за необхідності, подати пропозиції щодо внесення змін.Zum 2016 erstellten Bericht: Bericht über die Anwendung der Richtlinie 2008/52/EG, 26. August 2016. Стаття 12: Впровадження Стаття 13: Набрання чинності Стаття 14: Адресати
Міжнародний контекст Станом на 2015 рік не існує міжнародної угоди щодо виконання врегулювання, досягнутого шляхом медіації. Після пропозиції США у липні 2014 року про те, щоб Робоча група II ЮНСІТРАЛ розробила таку конвенцію (аналогічну Нью-Йоркській конвенції про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень), Робоча група провела відповідні обговорення в Нью-Йорку в лютому 2015 року.
Імплементація
Україна
16 листопада 2021 року Верховна Рада України ухвалила Закон України «Про медіацію», який 15 грудня 2021 року набрав чинності. Зокрема, Закон імплементує положення Директиви.
Див. також
Альтернативне вирішення спорів Директива 2013/11/ЄС про альтернативне вирішення споживчих спорів (Директива про альтернативне вирішення спорів) Регламент (ЄС) № 524/2013 про онлайн-врегулювання споживчих спорів (Регламент про онлайн-врегулювання спорів) Європейський кодекс поведінки медіаторів
Міжнародне приватне право
Література
Посилання
Директива 2008/52/ЄС Європейського парламенту та Ради від 21 травня 2008 року про деякі аспекти медіації в цивільних та комерційних справах Mediation in der EU (Zusammenfassung der Richtlinie) M. Hakenberg: (Memento vom 4. März 2016 im Internet Archive) In: Publicus. 8/2014. Außergerichtliche Streitbeilegung in Europa, Germany Trade & Invest (GTAI), 13. Juni 2014
Примітки