Леонід Якович Таубер (16 квітня 1872, Харків, Російська імперія — 12 квітня 1943, Белград, Територія військового командувача в Сербії) — професор Імператорського Харківського університету . Брав участь у Білому русі в Росії, потім емігрував до Югославії.

Біографія Народився 16 квітня 1872 року у Харкові. Мати померла на сьомому році його життя. Батьком Таубера був «один із найстаріших присяжних повірених округу місцевої судової палати, який розпочав свою діяльність у той час після відкриття нових судових установ у м. Харкові» Яків Самуїлович Таубер. Його професійна діяльність якого настільки зацікавила його ще в дитячі роки, що він вирішив піти його стопами.

Освіту спочатку отримував у домашній школі Христини Алчевської, а у 1884 році вступив до 2-го класу Другої Харківської гімназії, яку закінчив у 1890 році із золотою медаллю та вступив на фізико-математичний факультет Харківського університету. Після першого курсу перейшов на юридичний факультет.

Навчаючись на юридичному факультеті, на початкових курсах займався дослідженням політичної економіки та державного права, а у 1893/1894 та 1894/1895 навчальних роках вивчав кримінальне право. Вивчаючи державне право написав роботи «Местное самоуправление во Франции» () і «Местное самоуправление в Пруссии» (), за першу з яких був відзначений премією імені професора О. І. Палюмбецького. У 1895 році закінчив юридичний факультет Імператорського Харківського університету.

До 1917 року був професором Харківського університету. Після Жовтневої революції служив у Збройних силах Півдня Росії. Однак у грудні 1919 — березні 1920 Таубер був евакуйований, і вже до травня 1920 перебував в Югославії, де і залишився жити в еміграції.

Помер 12 квітня 1943 року в Белграді.

Перебував у шлюбі з Марією Петрівною (1882 — червень 1944, Белград), і мав двох дітей — сина (нар. 1907) та доньку. Дочка —Катерина Леонідівна, в одруженні Старова (3 грудня 1903 — 6 листопада 1987, Мужен, Франція) була поетесою, у 1922 році була прийнята в Союз російських студентів Белградського університету.

Бібліографія Леонід Якович Таубер був автором наступних публікацій:

О реформе местного суда. — Харьков : П. А. Брейтигам, 1908 (Москва). — 22 с. — (Харьковская библиотека общеполезных знаний. Серия 1; Вып. 9). Жалоба потерпевшего при преступлениях неофициальных. — Харьков : тип. и лит. М. Зильберберг и с-вья, 1909. — , II, VI, 403 с. Уголовный приговор и частное определение и их обжалование. — Санкт-Петербург : тип. т-ва «Обществ. польза», 1913. — 16 с. Лига наций и юридический статус русских беженцев. — Белград : [б. и.], 1933 (Светлост). — 32 с.

Примітки

Література

Посилання