Віктор Бенітес (, 30 жовтня 1935, Ліма — 11 липня 2022, Мілан) — перуанський футболіст, що грав на позиції півзахисника.
Виступав, зокрема, «Мілан», з яким став володарем Кубка чемпіонів УЄФА, а також національну збірну Перу, у складі якої зіграв на двох чемпіонатах Південної Америки.
Клубна кар'єра
У дорослому футболі дебютував 1954 року виступами за команду «Альянса Ліма», в якій провів шість сезонів і виграв два титули чемпіона Перу в 1954 та 1955 роках.
Своєю грою за цю команду привернув увагу представників тренерського штабу аргентинського клубу «Бока Хуніорс», до складу якого приєднався на початку 1960 року. Відіграв за команду з Буенос-Айреса наступні три сезони своєї ігрової кар'єри. Більшість часу, проведеного у складі «Бока Хуніорс», був основним гравцем команди. За цей час виборов титул чемпіона Аргентини в 1962 році.
У кінці 1962 року приєднався до італійського «Мілана». Він дебютував у Серії А 13 січня 1963 року в грі з «Палермо» (2:0) і загалом утому сезоні зіграв 12 ігор чемпіонату і забив 1 гол. Того ж року з командою виграв Кубок європейських чемпіонів і у фіналі з «Бенфікою» (2:1) зіграв усі 90 хвилин, закриваючи легендарного Еусебіу. Завдяки цьому Бенітес став першим перуанцем, який виграв найпрестижніший європейський трофей і лише через п'ятдесят років його співвітчизник Клаудіо Пісарро став другим перуанцем, який здобув цей трофей (з «Баварією» у 2013 році). Згодом він з командою програв фінал Міжконтинентального кубка, зігравши у останньому матчі проти бразильського «Сантоса».
Протягом першої половини наступного сезону він залишався в «Мілані», але не провів жодної гри чемпіонату, тому у січні 1964 року його віддали в оренду до «Мессіни», де він провів дванадцять матчів і забив два голи, допомігши врятувати сицилійську команду від вильоту до Серії B. У сезоні 1964/65 він повернувся до «Мілана», де зіграв 24 матчі в чемпіонаті.
У сезоні 1965/66 Бенітес виступав за «Рому», де він зіграв лише десять матчів у чемпіонаті, після чого у сезоні 1966/67 грав за «Венецію», де в 23 матчах забив 3 голи з пенальті, чого було недостатньо, щоб уникнути вильоту венеціанців до Серії B. Після цього Віктор перейшов у «Інтернаціонале», в якому теж не зумів заграти, провівши вісім матчів Серії А та 6 матчів Кубка Італії, тому 1968 року повернувся до «Роми», де залишався до 1970 року, зігравши дев'ять матчів у чемпіонаті, два в Кубку ярмарків, один у Кубку володарів кубків і три в Кубку Італії, де забив гол у ворота «Інтернаціонале» і виграв Кубок Італії в 1969 році.
Завершив ігрову кар'єру у команді «Спортінг Крістал», за яку виступав протягом 1970—1973 років, вигравши чемпіонат у 1972 році.
Виступи за збірну 1957 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Перу. З командою був учасником домашнього чемпіонату Південної Америки 1957 року та чемпіонату Південної Америки 1959 року в Буенос-Айресі. На обох турнірах перуанці посіли 4 місце.
Після переходу у «Боку Хуніорс» перестав викликатись за збірну через тодішню політику не викликати гравців, що виступають за кордоном. Загалом протягом кар'єри в національній команді, яка тривала 3 роки, провів у її формі 11 матчів.
Помер 11 липня 2022 року на 87-му році життя у Мілані.
Титули і досягнення Чемпіон Перу (3): «Альянса Ліма»: 1954, 1955 «Спортінг Крістал»: 1972 Чемпіон Аргентини (1): «Бока Хуніорс»: 1962 Володар Кубка Італії (1): «Рома»: 1968/69 Володар Кубка чемпіонів УЄФА (1): «Мілан»: 1962/63
Примітки
Посилання