Роберт Іванович Гульбіс (, містечко Лейськ Валкського повіту Ліфляндської губернії, тепер Леясціємс, Латвія — покінчив життя самогубством , тепер Азербайджан) — радянський діяч органів державної безпеки, секретар ЦК Комуністичної партії (більшовиків) Азербайджану із транспорту. Член ЦВК Азербайджанської РСР.

Життєпис Народився в родині робітника-лісоруба. У 1915 році закінчив двокласне міністерське училище в Лейську (Леясціємсі).

З травня до серпня 1915 року працював робітником на лісосплаві у приватного підрядника в Лейську. З вересня 1915 до листопада 1916 року — робітник на військово-дорожньому будівництві в Лейську.

З грудня 1916 до листопада 1917 року працював в архіві Російсько-Азіатського банку в Петрограді, одночасно навчався на петроградських вечірніх курсах.

У листопаді 1917 — листопаді 1918 року — завідувач архіву Народного банку міста Петрограда.

З грудня 1918 року — в Радянській Латвії. У грудні 1918 — лютому 1919 року — уповноважений повітового продовольчого комітету Марієнбурга Валкського повіту.

Член РКП(б) з січня 1919 року.

У лютому — травні 1919 року — секретар Лейського (Леясціємського) районного комітету Комуністичної партії Латвії.

З червня до жовтня 1919 року — на підпільній роботі в Латвії, потім у Революційній військовій раді (РВР) 11-ї армії РСЧА в Лейську.

З жовтня 1919 до січня 1920 року — червоноармієць особливого летючого підривного загону особливого призначення РСЧА в Смоленську, Пскові, Ізборську, Себежі. З січня до вересня 1920 року — червоноармієць полку червоних комунарів Особливого призначення Західного фронту; червоноармієць 476-го полку 53-ї дивізії РСЧА Польського фронту.

З жовтня 1920 року працював у органах державної безпеки. У жовтні 1920 — травні 1921 року — військовий слідчий Особливого відділу охорони Естонсько-Латвійського кордону в місті Пскові.

У травні 1921 — лютому 1922 року — уповноважений Іноземного відділу Особливого відділу Петроградського військового округу в місті Петрограді.

У лютому — грудні 1922 року — помічник начальника Секретно-оперативної частини Особливого відділу Кавказького фронту в місті Тифлісі.

З грудня 1922 до листопада 1925 року працював у Закавказькій надзвичайній комісії (ЧК) у Тифлісі.

У грудні 1925 — січні 1927 року — співробітник генерального консульства СРСР у місті Константинополі/Стамбулі (Туреччина).

З лютого 1927 до квітня 1931 року працював у Державному політичному управлінні (ДПУ) Закавказької РФСР у Тифлісі.

З квітня 1931 до березня 1932 року — заступник голови ДПУ Азербайджанської РСР.

21 лютого 1932 — березень 1934 року — секретар ЦК Комуністичної партії (більшовиків) Азербайджану із постачання.

У березні 1934 — лютому 1936 року — завідувач промислово-транспортного відділу ЦК Комуністичної партії (більшовиків) Азербайджану.

У лютому 1936 — липні 1937 року — секретар Бакинського міського комітету КП(б) Азербайджану із нафти.

З липня до грудня 1937 року — начальник «Азнафтокомбінату» в місті Баку. Був кандидатом у депутати Верховної ради СРСР 1-го скликання.

4 грудня 1937 року через побоювання арешту покінчив життя самогубством (кинувся під потяг).

Нагороди та відзнаки орден Трудового Червоного Прапора Грузинської РСР (12.04.1931) знак «Почесний працівник ВЧК—ДПУ (V)» (1927)

Примітки

Джерела газета «Бакинский рабочий» (Баку), № 271, 23 листопада 1937 История латышских стрелков. От первых марксистов до генералов КГБ. Москва: Родина, 2021