Скринінгові методи оцінки гральної залежності — це спеціальні психодіагностичні інструменти. Їх головна мета — якомога раніше виявити ризик розвитку лудоманії у дорослих чи підлітків. Такі тести активно використовують психологи, соціальні працівники та лікарі для того, щоб зрозуміти, наскільки серйозною є проблема в конкретної людини і чи потрібне їй лікування або обмеження доступу до ігор.
Загальна характеристика та призначення З 2019 року Всесвітня організація охорони здоров'я офіційно внесла гральну залежність до МКХ-11 (Міжнародної класифікації хвороб). Тобто це вже не просто шкідлива звичка, а повноцінний розлад контролю імпульсів, який потребує уваги фахівців.
За допомогою скринінгів фахівці можуть не лише поставити попередній діагноз, а й відстежувати, чи допомагає пацієнту терапія. Більшість інструментів перевіряють кілька базових речей: як часто людина грає, чи може вона зупинитися зусиллям волі та як це впливає на її фінансовий стан і стосунки з близькими. Це дозволяє швидко відсіяти тих, хто грає заради розваги, від тих, хто потребує медичного втручання.
Основні типи скринінгових методів
Опитувальники та стандартизовані шкали Один з найстаріших тестів — це South Oaks Gambling Screen (SOGS). Його розробили ще в 1987 році. Він містить 20 запитань, які дуже детально розбирають борги гравця, джерела грошей на гру та його поведінку в сім'ї.
Зараз у світі частіше використовують Problem Gambling Severity Index (PGSI) (частина канадського індексу CPGI). Він коротший, має лише 9 питань і добре підходить для масових опитувань, щоб поділити людей на групи ризику: низький, середній або високий.
Золотим стандартом для лікарів є безпосередньо критерії DSM-5 від Американської психіатричної асоціації. Саме за ними ставлять офіційний медичний діагноз (потрібно підтвердити хоча б 4 з 9 ознак залежності).
Короткі психометричні тести Якщо часу на прийомі обмаль (наприклад, у сімейного лікаря), використовують анкету Lie/Bet. Це всього два питання: Чи доводилося вам коли-небудь брехати близьким про те, скільки ви насправді граєте? Чи відчували ви потребу грати на все більші суми грошей, щоб отримати бажаний азарт? Якщо людина каже «так» хоча б на одне питання, її відправляють на глибше обстеження.
Цифровізація та ситуація в Україні Зараз багато діагностичних інструментів перейшло в інтернет. Сучасні цифрові системи дозволяють проходити скринінг анонімно. В Україні також працюють локалізовані сервіси, де користувачі можуть самостійно оцінити рівень ризику за критеріями DSM-5 чи PGSI у режимі реального часу.
Результати такого самоскринінгу часто стають першим кроком для добровільного самообмеження. Гравці, які виявили в себе проблему, можуть подати заяву до Комісії з регулювання азартних ігор та лотерей (ПлейСіті). Вона веде Реєстр осіб, яким обмежено доступ до гральних закладів, що є основою політики відповідальної гри в державі.
Порівняння інструментів Метод Кількість питань Головне призначення Lie/Bet 2 Максимальна швидкість, первинний огляд на наявність проблеми PGSI 9 Визначення ступеня ризику у загальній популяції SOGS 20 Глибокий аналіз фінансових та соціальних наслідків лудоманії DSM-5 9 Встановлення офіційного клінічного діагнозу
Переваги та обмеження Головна перевага таких методів — це можливість швидко і стандартизовано оцінити стан людини. Завдяки онлайн-інструментам можна охопити великі вибірки та займатися профілактикою.
Однак є й суттєве обмеження: результати повністю залежать від чесності респондента. Залежні гравці часто схильні заперечувати чи применшувати свої проблеми (прояв анозогнозії), тому жоден тест не може повністю замінити клінічну бесіду з лікарем-психіатром.
Примітки
Література Lesieur, H. R., & Blume, S. B. (1987). The South Oaks Gambling Screen (SOGS). American Journal of Psychiatry. Ferris, J., & Wynne, H. (2001). The Canadian Problem Gambling Index: Final Report. Calado, F., & Griffiths, M. D. (2016). Problem gambling worldwide: An update and systematic review of empirical research. Journal of Behavioral Addictions.
Див. також Гральна залежність Психодіагностика