Зовнішня торгівля Західноукраїнської Народної Республіки — діяльність суб'єктів господарської діяльності Західноукраїнської Народної Республіки та інших держав, яка здійснюється як на території ЗУНР, так і за її межами і яка зводиться до посередництва між виробниками і споживачами зі здійснення угод купівлі-продажу товарів або послуг. Зовнішня торгівля ЗУНР поділяється на експортну (вивізну) — рух товарів або послуг від українського виробника до іноземних споживачів, та імпортну (ввізну) — рух товарів/послуг від іноземного виробника до українських споживачів.
Зовнішньоекономічна торгівля ЗУНР (1918-1919) Основним торговельним партнером Західноукраїнської Народної Республіки традиційно була Українська Народна Республіка, яка експортувала до ЗУНР продовольчі товари: борошно, збіжжя та цукор. Переважно товарообіг між УНР та ЗУНР здійснювався залізницею.
Щодо торгівлі з іншими державами, то вона переважно мала таємний характер. Це зумовлювалося як відсутністю міжнародного визнання ЗУНР, так і «токсичністю» нафти та нафтопродуктів із ЗУНР на світовому ринку, більшість якої видобувалася й перероблялася на незаконно націоналізованих підприємствах, що до того належали іноземним компаніям. Як правило, укладалися бартерні угоди, за якими ЗУНР в обмін на необхідні зброю та боєпримаси постачала нафту й нафтопродукти. Достеменно відомо про здійснення таких таємних операцій з Угорщиною та Чехословаччиною.
Експорт Західноукраїнська Народна Республіка експортувала основним чином виключно нафту та нафтопродукти.
Імпорт Основним імпортом Західноукраїнської Народної Республіки були різноманітні продовольчі товари, зокрема борошно, збіжжя та цукор, а також зброя й боєприпаси.
Примітки